Жаґуарон (річка)
| Жаґуарон | |
|---|---|
 | |
| 32°39′14″ пд. ш. 53°10′56″ зх. д. / 32.653888888889° пд. ш. 53.182222222222° зх. д. | |
| Витік | |
| • координати | -31.4932/-53.9461 |
| Гирло | Лагоа-Мирин |
| • координати | -32.6539/-53.1822 |
| Басейн | Атлантичний океан |
| Країни: | Бразилія/Уругвай |
| Регіон | Серро-Ларґо Ріу-Гранді-ду-Сул |
| Довжина | 270 |
| Притоки: | Arroyo Sarandí de Barcelód, Arroyo Sarandíd і Arroyo de las Cañasd |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Жаґуарон[1] (порт. Rio Jaguarão, ісп. Río Yaguarón) — річка на півдні Бразилії (штат Ріу-Гранді-ду-Сул) і сході Уругваю (департамент Серро-Ларго), у нижній та середній течії утворює між ними природний кордон. Довжина — 270 км[2]. Площа водозбору 8188 км², із яких 78 % знаходяться на території Бразилії, а 22 % — на території Уругваю [3]. Починається на території муніципалітету Баже і тече у південно-східному напрямку. Впадає у лагуну Мірим[1].
Середня витрата води в річці дорівнює 86,3 м³/с[3]. Ландшафти басейну річки представлені пампасами. Населення водозбору дорівнює 45 %415 осіб у бразильській частині та 18 %446 в уругвайській (дані чинні на 2013 рік)[3].
Основними притоками є річки Кандіота, Гуавайу[4].
У долині річки мешкає рідкісний птах Limnoctites rectirostris із родини горнерових[5].
Судноплавна протягом 32 км від гирла [6].
Назва річки походить від слова «ягуар»[2].
- ↑ а б Аркуш карти I-22-А (Ю. П.).
- ↑ а б Paso Centurión. Sierra de ríos. El Pais Uruguay #12 set. 2010
- ↑ а б в Steinke V., Betancur M. Distribucion de La Silvicultura en la Cuenca Hidrográfica del Rio Yaguarón (Brasil-Uruguay) Basado en Métricas del Paisaje [Архівовано 25 вересня 2018 у Wayback Machine.]. Terra Plural. 11. 212., 2017.
- ↑ Nuestra tierra, 36. Ríos y lagunas / Praderi Raúl; Vivo, Jorge — Montevideo (Gaboto 1582, Uruguay): Ediciones de la Banda Oriental, 1969 . — 68 p. : il., cuadros, gráfs.
- ↑ Gerzenstein E., Achával F. (1967) Nuevos datos sobre Limnoctites rectirostris. Hornero 010 (04): 307—314
- ↑ Murillo de Moraes R. C. Barbosa. O Sistema Hidroviário Nacional Potencialidades e Perspectivas. Brasília, em 20 de setembro de 2007., стр. 32
|
Це незавершена стаття з географії Уругваю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |