Перейти до вмісту

Жгун Світлана Миколаївна

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Жгун Світлана Миколаївна
Народилася5 вересня 1933(1933-09-05)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Яреськи, Шишацький район, Полтавська округа, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла18 січня 1997(1997-01-18)[1] (63 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Москва, Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняТроєкуровське кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР
 Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьакторка Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЛенінградський театральний інститут імені О. М. Островського Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовросійська Редагувати інформацію у Вікіданих
Заклад
У шлюбі зНілов Геннадій Петрович і Олександр Борисов Редагувати інформацію у Вікіданих
IMDbID 0955653 Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Жгун.

Світлана Миколаївна Жгун (нар. 5 вересня 1933, Яреськи, Шишацький район, Полтавська область, Українська РСР — пом. 18 січня 1997, Москва, Росія) — радянська акторка театру і кіно.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася 5 вересня 1933 року в селі Яреськи Полтавської області Української РСР. Після середньої школи переїхала до Ленінграду. У 1953 році закінчила Ленінградський енергетичний технікум і два роки працювала техніком-енергетиком на одному з ленінградських заводів.

Акторська кар'єра

[ред. | ред. код]

У 1956 році Світлана Жгун вступила до Ленінградського театрального інституту імені О. М. Островського на акторський факультет і, ще навчаючись на 3-му курсі, знялася в комедії «Не май сто рублів» (1959), де зіграла невелику роль. Незабаром вона була запрошена на головну роль у фільмі Юлії Солнцевої «Повість полум'яних літ» (1960).

У 1960 році Жгун закінчила театральний інститут і стала акторкою Ленінградського театру драми імені Пушкіна.

У 1962 році переїхала до Москви, де стала спочатку акторкою Театру імені Ленінського комсомолу.

У 1963-1967 роках працювала в Малому театрі. Весь цей час Світлана Жгун продовжувала зніматися в кіно, виконуючи характерні ролі сильних духом жінок у радянському кіно 1960-х — початку 1970-х. Найпомітніші ролі: Уляна («Повість полум'яних літ»), Стеха Воронова («Товариш Арсеній»), Настя («Бабине царство»), Саня («Директор»), Ганна («Чекай мене, Ганна»), Олімпіада («Троє»). Наприкінці 1970-х років її акторська кар'єра перервалася.

Наприкінці 1980-х намагалася повернутися в професію, знялася в невеликій ролі у фільмі «Кохання з привілеями» (1989), але далі цього справа не пішла.

Протягом усього життя мала алкозалежність. Померла 18 січня 1997 року в Москві. Похована на Троєкуровському кладовищі на ділянці 13а.

Родина

[ред. | ред. код]

Сестра — Гренада Мнацаканова (1937—2008), акторка Ленінградського театру музичної комедії. Втративши голос, залишила сцену. З 1975 року викладала на режисерському відділенні Ленінградської консерваторії.

  • Перший чоловік — актор Геннадій Нілов, шлюб тривав близько півтора років.
  • Другий чоловік — Олександр Борисов, художник кіно. Познайомилися на зйомках «Повісті полум'яних літ», одружилися, і Світлана переїхала в Москву.
    • Дочка — Лада Тікеб, художниця-реставраторка, з 2000 року живе в Копенгагені[2].
      • Онук Олександр (нар. 24 лютого 2008).

Фільмографія

[ред. | ред. код]
  1. 1959 — Не май 100 рублів... — Нюра, наречена Льоші
  2. 1959 — Повість про молодят — Валя, дівчина, яку вважали Шурою
  3. 1960 — Повість полум'яних літ — Уляна Василівна, дочка Рясного, вчителька історії
  4. 1961 — Будні і свята — Ніна
  5. 1964 — Велика руда — Наташа, наречена Віктора
  6. 1964 — Блакитна чашка — Маруся, мама Світлани
  7. 1964 — Товариш Арсеній — Стеха Воронова
  8. 1965 — Ваш син і брат — Нюра
  9. 1967 — Бабине царство — Настя
  10. 1968 — 1971 — Люди на Нілі (Єгипет, СРСР) — Вєрка
  11. 1969 — Директор — Саня Зворикіна, дружина Олексія Зворикіна
  12. 1969 — Жди мене, Анна — Ганна Серьогіна, кранівниця в порту
  13. 1969 — Троє — Олімпіада
  14. 1970 — І був вечір, і був ранок... — Тетяна
  15. 1971 — Телеграма — мати Вови (немає в титрах)
  16. 1972 — А пароплави гудуть і йдуть... — Катя
  17. 1972 — Зрілість — мати
  18. 1973 — Своя земля (фільм) — мати Колі
  19. 1974 — Один єдиний — Вєрка
  20. 1974 — Совість — Любов Тимофіївна Волощук, дружина Степана (3-тя серія)
  21. 1975 — Дорога — Галина, бригадирка
  22. 1975 — Єдина... — пасажирка поїзда
  23. 1975 — Зірка привабливого щастя — селянка (немає в титрах)
  24. 1975 — Надійна людина — Клава, подруга буровика Ахмета
  25. 1976 — 12 стільців (4-та серія) — пасажирка пароплава
  26. 1976 — Спростування — Анна Іванівна
  27. 1977 — Трясовина — жителька села
  28. 1989 — А чи був Каротин? — дружина Гедройцера
  29. 1989 — Любов з привілеями — відпочивальниця-скандалістка, передовиця виробництва

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ http://raj-sveta.lyssymussu.ru/plan-adventure/detail.php?ELEMENT_ID=529 [Архівовано 27 березня 2019 у Wayback Machine.] Лада Тикэб

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жгун_Світлана_Миколаївна&oldid=44328932