Жджанне
Село
 Координати 51°01′00″ пн. ш. 23°23′00″ сх. д. / 51.0167° пн. ш. 23.3833° сх. д.
|
Жджанне[2] (або Жданне[3], Жджане[3], пол. Żdżanne) — село в Польщі, у гміні Сенниця-Ружана Красноставського повіту Люблінського воєводства. Населення — 355 осіб (2011[1]).
1459 року вперше згадується православна церква в селі[3].
У 1806 році зведено греко-католицьку церкву[2]. За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі здебільшого проживали греко-католики, які розмовляли українською мовою[4]. 1872 року місцева греко-католицька парафія налічувала 756 вірян[2].
У 1921 році село входило до складу гміни Рудка Красноставського повіту Люблінського воєводства Польської Республіки[5]. За переписом населення Польщі 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 90 будинків та 537 мешканців, з них[5]:
- 260 чоловіків та 277 жінок;
- 175 православних, 320 римо-католиків, 22 юдеї, 20 християн інших конфесій;
- 114 українців, 418 поляків, 5 євреїв.
У 1938 році польська влада в рамках великої акції руйнування українських храмів на Холмщині і Підляшші перевела місцеву українську церкву на римо-католицтво[2]. Під час Другої світової війни у селі діяла українська школа[2].
У 1975—1998 роках село належало до Холмського воєводства.
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 171 | 31 | 118 | 22 |
| Жінки | 184 | 27 | 105 | 52 |
| Разом | 355 | 58 | 223 | 74 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Жджанне
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ а б в г д Saładiak A. Pamiątki i zabytki kultury ukraińskiej w Polsce. — Warszawa, 1993. — С. 353-354. (пол.)
- ↑ а б в Крип'якевич І., Крип'якевич Р. Матеріали до історії церков Холмщини і Підляшшя // Холмщина і Підляшшя : іст.-етногр. дослідж. — Київ : Родовід, 1997. — С. 140.
- ↑ Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 364-374. (рос. дореф.)
- ↑ а б Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Т. Tom IV, Województwo Lubelskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. 50. Архів оригіналу за 27 липня 2020. (пол.)
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
Адміністративний центр: Сенниця-Ружана | ||
| Села | Баракі • Борунь • Верховини • Воля-Сенніцька • Жджанне • Заґрода • Звежинець • Козенець • Мацеюв • Рудка • Сенниця-Крулевська-Мала • Сенниця-Крулевська-Дужа • Сенниця-Ружана • Стуйло |  |
