Жезл
Жезл[1] — особливої форми паличка, що служить символом влади, високого становища. Має вигляд короткої металевої або костяної палиці, прикрашається коштовним камінням і державною символікою. Прототипом жезла була звичайна палиця, яка була в первісних народів ознакою влади[2].
Слово жезл (д.-рус. жезлъ, жьзлъ) походить від староцерк.-слов. жьзлъ, що вважається спорідненим з дав.-ісл. geisl («палиця»), давн.в-нім. geisala («бич»), грец. χαίος («палиця пастуха», «ґирлиґа»), галльськ. gaesum («важкий метальний спис»)[3].
Різновиди жезлів:
- Скіпетр (берло) — символ влади монарха
- Маршальський жезл — відзнака маршалів
- Придворний жезл — відзнака деяких придворних чинів (гофмаршалів, церемоніймейстерів та ін.)
- Блазенський жезл — палиця з набалдашником у вигляді блазенського ковпака
- Булава — знак влади в Речі Посполитій та Гетьманщині
- Патериця — жезл архієреїв і настоятелів монастирів
- Кадукей — атрибут вісників у Стародавніх Греції і Римі
- Літуус — жезл жерців у Стародавньому Римі
- Вас — давньогипетський скіпетр
- ↑ Жезл // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Палка // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 572 с.
- Жезл // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Жезл [Архівовано 4 травня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 2, кн. 4 : Літери Ж — Й. — С. 438. — 1000 екз.