Перейти до вмісту

Жеко Радев

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Жеко Радев
болг. Жеко Радев Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженніболг. Жеко Жеков Радев Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився31 липня 1875(1875-07-31) Редагувати інформацію у Вікіданих
Новий Пазар, Османська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер24 січня 1934(1934-01-24) (58 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Софія, Третє Болгарське царство Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняЦентральний цвинтар Софіїd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Болгарія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьгеограф, геоморфолог, викладач університету Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materСофійський університет
Галузьфізична географія, геоморфологія
ЗакладСофійський університет Святого Климента Охридського Редагувати інформацію у Вікіданих
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор наук
Науковий керівникАльбрехт Пенк,
Анастас Іширков
ВчителіАнастас Іширков і Альбрехт Пенк Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніZhivko Galabovd Редагувати інформацію у Вікіданих
ВійнаПерша балканська війна, Друга балканська війна і Перша світова війна Редагувати інформацію у Вікіданих

Жеко Жеков Радев (31 липня 1875Новий Пазар, Османська імперія (нині Шуменської області, Болгарія) — 24 січня 1934, Софія) — болгарський учений-географ, педагог, професор, основоположник наукової геоморфології в Болгарії. Один із засновників у 1918 році Болгарського географічного товариства.

Біографія

[ред. | ред. код]

У 1894 році закінчив педагогічне училище в Шумені. Працював учителем початкової школи. З 1900 вивчав педагогіку й філософію в Софійському університеті. Після його закінчення у 1904 став учителем гімназії в Бургасі.

З початку 1906 став асистентом у професора Анастаса Іширкова, основоположника наукової географії в Болгарії.

У 1911—1912 роках проходив стажування в Берліні під керівництвом професора Альбрехта Пенка. Початок першої Балканської війни перервав його навчання, яке він продовжив у 1913—1914 году.

У 1915 році написав свою велику наукову працю «Карстові форми в Західній Старій планині», на основі якої йому було присвоєно вчений ступінь доктора фізичної географії. У тому ж році став читати курс лекцій про задачі і методи геоморфології.

У 1916 супроводжував А. Іширкова в науковій експедиції в Македонії, організованій штабом болгарськой армії.

У 1921 році — екстраординарний, а в 1927 — професор фізичної географії, завідувач кафедри фізичної географії Софійського університету.

Вибрані наукові публікації

[ред. | ред. код]
  • НѢколко бележки върху климата на гр. Бургасъ (1906)
  • НашитѢ селища въ връзка въ тѢхната надморска височина (1906, в съавторство с проф. А. Иширков)
  • Рила планина — орохидрографски бележки (1910)
  • Картометрически приносъ за изучаване на България (1910)
  • Географическо положение, граници и повърхнина на България (1910)
  • Карстови форми въ Западна Стара планина (1915)
  • Предметъ и методи на географията (1919)
  • Геоморфологически бѢлѢзи на българскитѢ земи и тѢхното значение за температурнитѢ и валежни отношения на страната (1919)
  • Природна скулптура по високите български планини (1920)
  • Геоморфологична работа на ледника (1921)
  • Ледникови следи въ облика на Пиринъ (1921)
  • Алпийски и подалпийски пояси на високитѢ български планини (1921)
  • РѢка ВѪча и нейната долина (1923)
  • Географска и етнографска Македония (1924)
  • Търновският проломъ и долината на р. Янтра (1925)
  • Източна Стара планина и долината на р. Камчия (1926)
  • Има ли следи от дилувиално заледяване на Витоша(1926)
  • Географска и етнографска България въ нейните исторически граници (1926)
  • Епигенетични проломи въ долината на р. Струма (1933).

Посилання

[ред. | ред. код]