Перейти до вмісту

Желіба Тамара Данилівна

Додати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Тамара Желіба
Народилася16 січня 1946(1946-01-16) (79 років)
м.Городище, Черкаська область
ГромадянствоУкраїна
Національністьукраїнка
Діяльністьхудожниця, народна майстриня
ЧленствоНаціональна спілка художників України Редагувати інформацію у Вікіданих

Тамара Данилівна Желіба, до шлюбу Мірошниченко (16 січня 1946, м. Городище, Черкаська обл.) – українська художниця та освітянка. Майстриня традиційного народного мистецтва (1992р.), членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва України (2017р.) та Національної спілки художників України (1992), педагогиня-організаторка [Архівовано 3 березня 2022 у Wayback Machine.].

Біографія

[ред. | ред. код]

Тамара Мірошниченко народилася 16 січня 1946 року в місті Городище Черкаської області. Навчалася в Городищанській середній школі імені В. Чкалова. В 1969 році закінчила Московський народний університет мистецтв, факультет театральний.

З 1969 року працювала методисткою-інструкторкою, директоркою міського Будинку культури в м. Городище. 1969 – 1973рр. заочно навчалася в Канівському культурно-освітньому училищі (керівниця хорового колективу). 1971-1973 – методистка-інструкторка Будинку культури с. Моринці Звенигородського району, Черкаської області. 1973-1975 – директорка Шендерівського Будинку культури Корсунь-Шевченківського району. 1975-1983 – педагогиня-організаторка дитячого клубу «Теремок». 1983 – 1986 – педагогиня-організаторка в «Клуб юних техніків» в м. Елізово Камчатської області. 1986-2019 – педагогиня-організаторка дитячо-підліткового клубу «Червоні вітрила» ОПК «Либідь» Солом’янського району м. Києва. Нині постійно проживає в Києві.

Творчість

[ред. | ред. код]

Тамара Желіба за покликанням – художниця, досліджувачка українських народних звичаїв та обрядів, прихильниця народної віри, патріотка України. Народна майстриня володіє різноманітними декоративно-прикладними техніками. Навчала дітей і дорослих народному мистецтву та флористиці.

Також є авторкою сценаріїв та організаторкою багатьох літературних (Т.Г. Шевченка, Л.Українки), тематичних та обрядово-звичаєвих свят (Купала, Калита, Перуна. Різдво Дажбоже).

Нею написані і видані книги «Мистецтво флористики» (1993р.), збірка віршів «Відлуння» (1998р.).

Створила колекцію художніх робіт: «Від Коляди до Коляди»[1] (дохристиянських обрядово-звичаєвих свят); «У нашого Омелька невелика сімейка»[2] та колекцію народної ляльки-мотанки. Багаторазова учасниця тематичних та персональних виставок прикладного мистецтва, що проходили в різних закладах культури та освіти: Будинок вчителя, Український дім, Будинок жінки, Будинок вчених, Будинок природи, Будинок ветеранів, Родинний дім, в бібліотеках[3] та Будинках культури, навчальних закладах міста Києва.

Проводила майстер-класи: скульптура з мушлі, чарівна соломка, картина з природних матеріалів, флористика під склом, писанкарство[4].

З 2015 року – має інвалідність другої групи (загальне захворювання), звільнилася з роботи за власним бажанням, але продовжує свою діяльність. З 2016 року веде рубрику «Звичаї і традиції України»[5] в журналі «Українська родина», членкиня редколегії журналу.

Методичні доробки в пресі:

  • «Чи вибере підліток клуб»;
  • «Живопись без кисти»;
  • «Флористика – це мистецтво»;
  • «Зазирни в душу дитини»;
  • «Щасти вам, юні».

Нагороди та звання

[ред. | ред. код]
  • Почесне звання "Гордість Києва" - 2005 рік
  • "Киянка року" - 2011 рік
  • Відзначена нагрудними знаками: "Ветеран праці", "Подяка", "Гордість Києва".
  • Диплом ІІ ступеня в номінації «Мій Шевченко» Міжнародного проекту-конкурсу «Тарас Шевченко єднає народи» - 2018р.;
  • Диплом за вагомий внесок у розвиток позашкільної освіти та участь у ІІ Всеукраїнській виставці-фестивалі «Обдаровані діти України» - 2009р.;
  • Диплом в номінації «Кращий педагог-організатор року» - 2008р.;
  • Диплом за активну участь у проведені виставки «Живи, Україно, живи для краси, для сили, для правди, для волі!» популяризацію мистецтва флористики в м.Києві – 2005р.;
  • Диплом за особистий вклад в організацію і проведення міського конкурсу «Не загуби своє майбутнє» - 1999р.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ "Будуть звичаї жить!". Архів оригіналу за 7 квітня 2020. Процитовано 7 квітня 2020.
  2. ↑ Споріднені по крові, і не тільки. Архів оригіналу за 18 травня 2020. Процитовано 2 квітня 2020.
  3. ↑ Бібліотека ім.Наталі Забіли для дітей
  4. ↑ "Великий світ маленької писанки"
  5. ↑ Українська родина (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 травня 2021. Процитовано 2 квітня 2020.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Желіба_Тамара_Данилівна