Живко Валентина Степанівна
| Живко Валентина Степанівна | |
|---|---|
| Народилася | 9 квітня 1950  Краснодон, Ворошиловградська область, Українська РСР, СРСР |
| Померла | 10 грудня 2018 (68 років) |
| Країна |  Україна |
| Діяльність | керамістка, гончарка |
| Членство | Національна спілка майстрів народного мистецтва України |
Валентина Степанівна Живко (нар. 9 квітня 1950, Краснодон, Ворошиловградська обл. (нині Луганська обл.) — 10 грудня 2018) — майстриня художньої кераміки. Член НСМНМУ (1990).[1]
Народилася Валентина Живко у Краснодоні на Донбасі де батько працював шахтарем. У віці 5 років сім'я повернулася на Вінниччину у село Бубнівка звідкіля були родом батьки. Після закінчення школи навчалася на швачку.
Мистецтву кераміки та гончарства Валентина Живко навчалася у Фросини Міщенко. З 1995 року працювала на виробничо–художньому об'єднанні «Бубнівська кераміка» на Гайсинщині Вінницької області, яке було створене за підтримки Національної спілки майстрів народного мистецтва України[2]. Вела гурток кераміки у місцевій школі.
У гончарних виробах майстриня часто використовувала рослинні орнаменти, картини побуту, народні образи та елементи українського села.
В останні роки Валентина Степанівна створила серію робіт із білої глини, це коники і баранці, які мають мінімум розпису, або зовсім його позбавлені, прикрашені декоративними елементами — грива, хвіст, прикраси на грудях і на ногах. У роботах із білої глини майстриня основний акцент ставить на фактурність, що надає їм самобутності.
Учасниця всеукраїнського симпозіум кераміки у смт. Седнів Чернігівської області (1988). Учасниця пленера гончарів у Бубнівці.
Померла 10 грудня 2018 року після перенесеного інсульту у селі Бубнівка.
Учасниця всеукраїнських мистецьких виставок, пленерів гончарів у Бубнівці!
Персональні виставки відбулися у Києві, Вінниці (2009). Остання виставка відбулася у Вінницькому обласному центрі народної творчості, на якій художниця представила картини у стилі народного малярства[3].
У традиціях бубнівської кераміки створювала миски, глечики, горщики, куманці, барильця, баранці, підсвічники, дитячі іграшки.
Вироби зберігаються у Національному музеї-заповіднику українського гончарства в смт. Опішня Зіньківського району Полтавської області, Вінницькому краєзнавчому музеї, Музеї історії міста Ладижина Вінницької області, МУНДМ, Українському центрі народної культури «Музей Івана Гончара» (Київ).
Основні вироби
«Баранець», 2008 р.
Казкові звірі — леви, баранці, коники.
Миски, посудини для вареників, вази, підсвічники.
- ↑ Т. І. Макаревич (2009). Живко Валентина Степанівна. Енциклопедія Сучасної України. Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 30.01.22.
- ↑ Таланти Гайсинщини. Гайсинська централізована бібліотечна система (ЦБС). Архів оригіналу за 1 березня 2021. Процитовано (30.01.2021).
- ↑ Тетяна Бойчук. Живко Валентина Степанівна. Вінницький обласний центр народної творчості. Архів оригіналу за 18 лютого 2020. Процитовано 07.02.2022.
- Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека ім. К. А. Тімірязева, Ж. Дмитренко, Н. А. Сентемон, Сміливість бути собою, До 70-річчя від дня народження Валентини Степанівни Живко, 2020 р. [Архівовано 30 січня 2022 у Wayback Machine.]
- Новини Вінниці korotko.vn.ua, Вінничанам продовжують розповідати історії відомих жінок-гончарів, 23.10.2020 [Архівовано 30 січня 2022 у Wayback Machine.]