Животков Сергій Олегович
| Сергій Животков | ||||
|---|---|---|---|---|
| Животков Сергій Олегович | ||||
| Народження | 7 травня 1961 м. Київ, Українська РСР | |||
| Смерть | 30 січня 2000 (38 років) | |||
| м. Київ | ||||
| Національність | українець | |||
| Країна |  Україна | |||
| Жанр | ліричні пейзажі, портрети, натюрморти | |||
| Навчання | Київський державний художній інститут (1985) | |||
| Роки творчості | 1987—1999 | |||
| Покровитель | Михайло Рудаков (дядько), Олександр Дубовик, Анатолій Лимарьов, Григорій Гавриленко | |||
|
| ||||
Сергій Олегович Животков (нар.. 7 травня 1961, Київ, Українська РСР — пом. 30 січня 2000, Київ) — український живописець, член Національної спілки художників України (з 1989).
Сергій Животков народився 1961 року в Києві, в мистецькій родині. У 1985 році закінчив Київський державний художній інститут. Навчався у викладачки Інни Биченкової. Його творчим наставником і вчителем (як і брата Олександра) став рідний дядько — художник Михайло Рудаков (Москва, Росія)[1].
У 1988 році почав працювати на посаді викладача Київської дитячої художньої школи № 8. У 1989 році перейшов до творчо-виробничого об'єднання «Художник».
Трагічно загинув наприкінці січня 2000 року на 39-у році життя[2].
Автор міських краєвидів, ліричних пейзажів, портретів, натюрмортів. Роботи вирізняє м'яка пастельна колористична гама і типологічні характеристики метафізичного живопису[3].
Учасник республіканських та зарубіжних мистецьких виставок з 1987 по 1999 роки. У Києві відбулось чотири персональні виставки у 1990, 1992, 1994 та 1996 роках, а також у Берліні в 1993 році.
- 1983 — «Автопортрет на тлі вікна»;
- 1988 — «Натюрморт зі скрипкою», «Після грози», «Біля моря», «Вечір на Дніпрі», «Натюрморт із сухим листям», «Старий Поділ»;
- 1989 — «Тиша»;
- 1990—1991 — «Седнівський пейзаж», «Жіночий портрет», «Карпатські мотиви», «Седнів. Світанок», «Вечірній мотив»;
- 1992—1994 — «Старовинні українські мотиви»
- 1995 — «Венеція» (1995);
- 1996 — «Вечір на Ґранд-каналі», «Венеціанська елегія», «Італійський мотив», «Зелена лагуна», «Вечір у Венеції», «Флоренція. Понто-Веккіо», «Пропливаючи Ґранд-каналом» із циклу «Голуба Італія».
Син Олега та брат Олександра Животкових (художників)[4].
- Фесенко Л. Сергій Животков житиме у своїх картинах // Хрещатик. 2000, 19 травня.
- Л. М. Гутник. Животков Сергій Олегович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- ↑ Петрова Ольга Три модели художественного мышления. Творчество Олега Животкова и его сыновей — Сергея и Александра [Архівовано 22 березня 2022 у Wayback Machine.] // Sztuka Europy Wschodniej. Sztuka ukraińska XX wieku i polsko-ukraińskie związki artystyczne: [rocznik] / red.: Jerzy Malinowski, Agnieszka Pospiszil, Ewa Sułek ; Polski Instytut Studiów nad Sztuką Świata. — Warszawa–Toruń : Polski Instytut Studiów nad Sztuką Świata ; Tako, 2019. — Т. VII. — S. 208
- ↑ Заповедник отшельничества Александра Животкова. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 21 лютого 2021.
- ↑ Петрова Ольга Три модели художественного мышления. Творчество Олега Животкова и его сыновей — Сергея и Александра [Архівовано 22 березня 2022 у Wayback Machine.] // Sztuka Europy Wschodniej. Sztuka ukraińska XX wieku i polsko-ukraińskie związki artystyczne. Warszawa–Toruń, 2019. Т. VII. S. 207
- ↑ Александр Животков: песня мистической птицы. kyivdaily.com.ua (рос.). 20 серпня 2018. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 15 лютого 2021.
