Жизель Пеліко
| Жизель Пеліко | |
|---|---|
фр. Gisèle Pelicot  | |
.png) | |
| Народилася | 7 грудня 1952[1] (72 роки) Філлінген-Швеннінген, ФРН[1] |
| Країна |  Франція |
| Діяльність | персонал |
| Заклад | Électricité de France[2] |
| У шлюбі з | Dominique Pelicotd[3] |
| Діти | Caroline Dariand |
| Нагороди | |
Жизель Пеліко (фр. Gisèle Pelicot, вимовляється [ʒizɛl peliko] ⓘ; 7 грудня 1952 , Філлінген-Швеннінген, ФРН ) — француженка, яка стала жертвою зґвалтування. З 2011 по 2020 рік її тодішній чоловік Домінік Пеліко таємно накачував її наркотиками та ґвалтував, а також запросив щонайменше 83 чоловіків, з якими він зв'язувався, в основному, через немодерований французький веб-сайт зґвалтувати її, поки вона була непритомна. Жизель дізналася про насильство в 2020 році, коли Домініка заарештували за те, що робив апскірт фотографії в місцевому супермаркеті, а при обшуку поліцією його комп'ютерного обладнання було знайдено зображення її зґвалтування.
Жизель Пеліко, що народилася 7 грудня 1952 року в місті Філлінген у південній частині Західної Німеччини, — дочка французького солдата. Вона приїхала до Франції, коли їй було п'ять років, а мати померла від раку, коли їй було дев'ять. У 1971 році вона зустріла свого майбутнього чоловіка Домініка Пеліко[4]. Вони одружилися у квітні 1973 року і оселилися в передмісті Парижа Вільє-сюр-Марн[5][6]. Син Девід та дочка Каролін народилися в перші роки шлюбу; за ними був Флоріан, який народився в 1986[5].
Жизель зробила кар'єру в адміністрації державної електроенергетичної компанії. Домінік працювала електриком та агентом з нерухомості та заснувала низку підприємств, які зрештою збанкрутували[7][8]. Жизель мала трирічний роман з колегою[9]. Коли Домінік дізнався про їхній зв'язок, він переїхав до іншої жінки на кілька місяців, перш ніж пара помирилася і відновила спільне життя[5]. У 2001 році пара розлучилася з фінансових причин. Вони продовжували співжити і знову одружилися у 2007 році[5].
Вийшовши на пенсію у 2013 році, Пеліко переїхали до Мазана на південному сході Франції, знявши будинок з басейном[8]. Жизель приєдналася до хору, а її чоловік багато катався велосипедом[7]. На літніх канікулах до них приєднувалися діти та онуки[8].
Коли пара жила біля Парижа, Жизель прописали Теместу (лоразепам), бензодіазепіновий транквілізатор. Поки вона спала, Домінік скористався її глибоким сном і зґвалтував її. Він почав додавати снодійне, отримане від свого лікаря, в її їжу та напої, щоб вона засипала[10][11].
Після того, як пара переїхала до Мазана, Домінік почав запрошувати чоловіків, з якими він спілкувався в Інтернеті, зґвалтувати Жизель, поки вона була під впливом психотропних препаратів. Жизель мав провали в пам'яті через ці препарати; вона турбувалася, що вона може мати хворобу Альцгеймера чи пухлину мозку, але обстеження їх виявило. У неї були підозри, і одного разу вона запитала чоловіка, чи не підсипав він їй наркотики, він все заперечував, і вона повірила йому[10][11].
Після того, як її чоловіка заарештували за те, що він підглядав за жінками у місцевому супермаркеті у вересні 2020 року, поліція виявила на вилученому з дому парі комп'ютерному устаткуванні зображення сплячої Жизель, яку ґвалтував її чоловік і щонайменше 83 інших чоловіків. Жизель згадала той день, 2 листопада 2020 року, коли їх викликали до поліцейської дільниці та показали їй відеозаписи її насильства: "Все завалилося. Все, що я будувала 50 років." Домінік був взятий під варту. Жизель поїхала з їхнього будинку і розпочала процедуру розлучення; вона не бачила свого колишнього чоловіка до суду у вересні 2024 року. Розлучення було завершено безпосередньо перед судом[12][13].
- ↑ а б Lucazeau P. O. « Une femme extraordinaire » : Gisèle Pelicot, la figure de proue des victimes de viol et de soumission chimique — Le Télégramme, 2024.
- ↑ Gisèle Pelicot, figure de proue des victimes de viol et de soumission chimique — 2024.
- ↑ Procès des viols de Mazan: le divorce du couple Pelicot prononcé fin août — 2024.
- ↑ Viols de Mazan : Gisèle Pelicot, nouveau symbole des victimes de violences et de la soumission chimique. actu.fr (фр.). 14 вересня 2024. Процитовано 21 грудня 2024.
- ↑ а б в г Procès des viols de Mazan : la "personnalité à double facette" de Dominique Pelicot, jugé pour avoir drogué et livré sa femme à des hommes. Franceinfo (fr-FR) . 9 вересня 2024. Процитовано 21 грудня 2024.
- ↑ Missbrauchsprozess in Frankreich: Wer ist Gisèle Pélicot? – DW – 25.10.2024. dw.com (нім.). Процитовано 21 грудня 2024.
- ↑ а б Chrisafis, Angelique (23 листопада 2024). Pelicot rape trial: ‘It is Gisèle’s name that will be remembered’. The Guardian (брит.). 0261-3077. Процитовано 21 грудня 2024.
- ↑ а б в Final phase for mass rape trial that has horrified France. BBC News (брит.). 17 листопада 2024. Процитовано 21 грудня 2024.
- ↑ Inferiority complex, revenge? Gisèle Pelicot testifies on husband’s possible motives for mass rape. France 24 (англ.). 25 жовтня 2024. Процитовано 21 грудня 2024.
- ↑ а б New name, no photos: Gisèle Pelicot removes all trace of her husband. BBC. 15 грудня 2024.
- ↑ а б 'Not all men, but a lot of them': will Gisèle Pelicot rape trial finally change France's attitude to sexual abuse?. The Guardian. 21 вересня 2024.
- ↑ Gisèle Pelicot removes all trace of husband in France mass rape trial. BBC News (брит.). 15 грудня 2024. Процитовано 21 грудня 2024.
- ↑ Willsher, Kim (21 вересня 2024). ‘Not all men, but a lot of them’: will Gisèle Pelicot rape trial finally change France’s attitude to sexual abuse?. The Observer (брит.). 0029-7712. Процитовано 21 грудня 2024.