Очікує на перевірку

Жовтяк Володимир Олегович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Олегович Жовтяк
Народився3 червня 1973(1973-06-03) (51 рік)
Полтава
ГромадянствоУкраїна Україна
Місце проживанняКиїв
Діяльність
Відомий завдяки


Alma materКиївський національний університет культури і мистецтв
Сайтecuo.org
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Жовтяк.

Володи́мир Оле́гович Жовтя́к (нар. 3 червня 1973(19730603), Полтава) — український ВІЛ/СНІД активіст, правозахисник. Один з лідерів руху людей, що живуть з ВІЛ/СНІД (далі ЛЖВ) в Україні[1], і регіоні Східної Європи й Центральної Азії. Засновник національної і міжнародної неурядових організацій ЛЖВ, з якими взаємодіють інституції ООН, Європейського Союзу і США, а також Кабінет Міністрів і Адміністрація Президента України[2].

Біографічні дані

[ред. | ред. код]

Навчався у с/ш № 6 м. Полтави (1990). Закінчив Київський національний університет культури і мистецтв (2005). Ініціатор створення і голова Координаційної ради ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ» (2001—2015)[3]. Ініціатор створення і президент МБО «Східноєвропейське та центральноазійське об'єднання ЛЖВ» (з 2005, до об'єднання входять організації з 15 країн)[4].

Учасник спеціальних сесій Генеральної асамблеї ООН (2001, 2006, 2008, 2011, 2012, 2016). Делегат від України на Першій спеціальній сесії Генеральної асамблеї ООН з ВІЛ/СНІДу (Нью-Йорк, 2001). Брав участь у Другій спеціальній сесії Генеральної асамблеї ООН з ВІЛ/СНІДу (2011), яка підготувала глобальну Політичну декларацію з ВІЛ і СНІДу[5].

Учасник Координаційної ради Об'єднаної програми ООН з питань ВІЛ/СНІДу (ЮНЕЙДС) (з 2014)[6]. Член Координаційної ради HIV Outcomes — ініціативи ЛЖВ-організацій Європи (з 2016)[7]. Член консультативно-дорадчих органів при Президентові України — Національної ради з питань охорони здоров'я населення (2006—2010)[8], Координаційної ради з проблем ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу та наркоманії (2008—2010)[9]. Член консультативно-дорадчих органів при Кабінеті Міністрів України — Національної координаційної ради з питань запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу (2005—2006, голова Комітету захисту прав ЛЖВ), Національної ради з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу (2007—2015, заступник голови)[10]. Радник Міністра охорони здоров'я України[11].

Учасник 61-й сесії Європейського комітету Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) (вересень 2011, Баку, Азербайджан). Вперше представляв громадянське суспільство на засіданні Європейського комітету ВООЗ[12]. Неодноразово виступав у Верховній Раді України на громадських слуханнях по протидії епідемії ВІЛ/СНІД. Головний редактор інформаційної платформи MinusVirus (з 2016)[13]. Член редакційної ради «Люди і ВІЛ» (5 перевидань)[14]. Автор статей у тематичній періодиці, численних інтерв'ю у ЗМІ[15].

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

До кінця 1990-х спільнота ЛЖВ в Україні не мала представництва, і Володимир Жовтяк очолив ініціативну групу зі створення Всеукраїнської мережі ЛЖВ[16]. 1999 група розпочала роботу за підтримки Програми розвитку ООН і «Альянсу партнерства каунтерпарт» (проєкт Агентства США з міжнародного розвитку). Упродовж 14 років — з 2001 (з моменту заснування організації) до 2015 В. Жовтяк очолював ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ»[17].

2002 за ініціативи В. Жовтяка Всеукраїнська мережа ЛЖВ розпочала масштабну кампанію зі зниження цін на антиретровірусні препарати (АРВ). У травні 2002 за підтримки Об'єднаної програми ООН з питань ВІЛ/СНІДу відбулися переговори, сторонами яких виступили уряд країни, кілька інституцій ООН і транснаціональні фармацевтичні компанії. В результаті фармвиробники були змушені знизити ціни на препарати на 75 %[18].

З 2003 Володимир Жовтяк бере участь у засіданнях правління Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією. Став ініціатором зміни положення про участь у роботі делегацій, завдяки якому до правління Глобального фонду були делеговані представники громадянського суспільства 24 країн Східної Європи та Центральної Азії. Причетний до передачі Україні кількасот мільйонів доларів безповоротної фінансової допомоги, наданої Глобальним фондом на протидію епідеміям СНІДу та туберкульозу[19][20].

21 листопада 2005 за участі В. Жовтяка в Україні вперше відбулася презентація щорічного звіту ООН з ВІЛ/СНІДу. До Києва прибув спеціальний уповноважений генерального секретаря ООН, професор Ларс Каллінгс. За результатами події Президент Віктор Ющенко повідомив про міжнародну підтримку України у боротьбі зі СНІДом[21]. У 2010 як обраний представник громадянського суспільства В. Жовтяк відкрив XVIII Міжнародну конференцію з ВІЛ/СНІДу «AIDS 2010»[en] у Відні (Австрія). Міжнародна конференція, що вирішувала глобальні питання ВІЛ/СНІДу, проводилася за підтримки ЮНЕЙДС і Глобального фонду[22].

У рамках головування Литви у Раді Європейського Союзу за підтримки МЗС Литви відбувся міжнародний форум «ВІЛ в Європі та сусідніх країнах» (Клайпеда, 2013). За ініціативою і під головуванням В. Жовтяка форум прийняв звернення до урядів Європи, суміжних країн і правління Глобального фонду, підписане ЛЖВ-організаціями 17 країн регіону[23].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Ключові фігури у боротьбі з ВІЛ/СНІДом // Посібник з висвітлення теми ВІЛ/СНІДу / the Henry J. Kaiser Family Foundation. — К.: Фонд сім'ї Кайзер[en], 2005. — С. 67. — Трансатлантичні партнери проти СНІДу.
  2. ↑ ВІЛ-інфіковані діти: медичний догляд, психологічна підтримка, соціальний супровід, правовий захист / [Держ. соц. служба для сім'ї, дітей та молоді; Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ)]. — К., 2010. — С. 162. — ISBN 978-966-2141-60-3.
  3. ↑ Координаційна Рада [Архівовано 2 листопада 2015 у Wayback Machine.] Всеукраїнська мережа ЛЖВ. 2014.
  4. ↑ Структура [Архівовано 28 жовтня 2020 у Wayback Machine.]. Східноєвропейське та центральноазійське об'єднання ЛЖВ. 2014. (рос.)
  5. ↑ Участь України у засіданні Генеральної Асамблеї ООН зі СНІДУ: офіційна делегація ділиться своїм баченням та повідомленнями [Архівовано 25 вересня 2015 у Wayback Machine.] Представництво ООН в Україні. Червень 2011.
  6. ↑ Українська делегація вперше бере участь у роботі Координаційної Ради Об'єднаної Програми ООН з ВІЛ/СНІДу. Урядовий портал. 1 липня 2014.
  7. ↑ HIV Outcomes Steering Group members [Архівовано 25 жовтня 2020 у Wayback Machine.]. HIV Outcomes. 2016. (англ.)
  8. ↑ Указ Президента України «Про склад Національної ради з питань охорони здоров'я населення» № 442/2006 від 26 травня 2006 [Архівовано 1 березня 2022 у Wayback Machine.]. Верховна Рада України. 2006.
  9. ↑ Указ Президента України «Про Координаційну раду з проблем ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу та наркоманії» № 220/2008 від 17 березня 2008 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. Верховна Рада України. 2008.
  10. ↑ Діяльності представників спільноти ЛЖВ у Національній Раді з питань протидії туберкульозу та ВІЛ/СНІДу. — Алушта, 2013. — С. 1, 2.
  11. ↑ Протокол засідання Комітету з програмних питань Національної ради з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу [Архівовано 10 квітня 2021 у Wayback Machine.]. Міністерство охорони здоров'я України. 12 жовтня 2020.
  12. ↑ Всеукраинская сеть ЛЖВ на международном уровне [Архівовано 25 вересня 2015 у Wayback Machine.]. Июнь 2011 — октябрь 2012. — Алушта, 2012. — С. [8]. (рос.)
  13. ↑ Редакція. Регіональна платформа Мінус Вірус. Онлайн-гід з доступу до лікування ВІЛ [Архівовано 3 жовтня 2017 у Wayback Machine.]. MinusVirus. 2018. (рос.)
  14. ↑ Люди и ВИЧ. Книга для неравнодушных / ред. совет: Жовтяк В. и др. — Изд. 3. — К., 2004. — 527 с. — ISBN 966-96099-5-X. — 6000 экз.; Изд. 4. — 2006. — 633 с. — ISBN 966-8978-29-3. — 6000 экз.; 5-е изд. — 2009. — 704 с. — ISBN 978-966-8035-65-4. — 5000 экз. (рос.)
  15. ↑ #Публікації автора, #Інтерв'ю.
  16. ↑ Литвиненко, В. Основы самопомощи: руководство для врачей. — 3-е изд., испр. и доп. — К., 2006. — С. 18-61. — ISBN 966-95147-7-0. (рос.)
  17. ↑ Участие неправительственной организации в национальных мерах противодействия эпидемии ВИЧ: деятельность Всеукраинской сети людей, живущих с ВИЧ: [пер. с англ.] / Объединенная программа ООН по ВИЧ/СПИДу (ЮНЭЙДС). — [К., 2007]. — С. 10, 12, 22-24. — ISBN 978-92-9173-552-5. (рос.)
  18. ↑ A non-governmental organization's national response to HIV: the work of the All-Ukrainian Network of People Living with HIV [Архівовано 19 вересня 2015 у Wayback Machine.] / Joint United Nations Programme on HIV/AIDS (UNAIDS). — [K., 2007]. — P. 12-13. — ISBN 978-92-9173-597-6. (англ.)
  19. ↑ Глобальний фонд стурбований політикою, що ведеться в Україні [Архівовано 7 березня 2013 у Wayback Machine.] Українська газета. 25 січня 2011.
  20. ↑ Глобальний фонд надав Україні майже 134 млн. доларів на боротьбу зі СНІДом та туберкульозом. Урядовий портал. 24 лютого 2015.
  21. ↑ UNSG's Special Representative on HIV/AIDS meets with President Yushenko and launches 2005 AIDS Epidemic Update in Ukraine [Архівовано 16 березня 2015 у Wayback Machine.] // UN bulletin. United Nations in Ukraine. — 2005. — October-December. — P. 4. (англ.)
  22. ↑ At Opening of XVIII International AIDS Conference, Scientific, Community and Political Leaders Applaud Recent Progress Toward Universal Access and Urge Continued Momentum to «Finish What We've Started». British Columbia Centre for Excellence in HIV/AIDS. 18 July 2010. (англ.)
  23. ↑ Резолюція учасників Форуму «EuroHIV 2013» [Архівовано 14 серпня 2015 у Wayback Machine.] Форум «ВІЛ в Європі та сусідніх країнах». 27 липня 2013. (рос.)

Література

[ред. | ред. код]

Публікації автора

[ред. | ред. код]
  1. Жовтяк, В. Большой «праздник» вокруг проблем ВИЧ/СПИД // Новости ВИЧ/СПИД. — 2002. — Вып. 3 (6). — С. 14. (рос.)
  2. Жовтяк, В. О программе заместительной терапии // Возвращение к жизни. Заместительная терапия глазами специалистов и бывших потребителей инъекционных наркотиков. — К.: Программа развития ООН в Украине, 2007. — С. 12. (рос.)
  3. Zhovtyak, Vladimir. Social exclusion of people living with HIV in Eastern Europe and the CIS [Архівовано 19 січня 2022 у Wayback Machine.] // Beyond transition towards inclusive societies / published by United Nations Development Programme, Regional Bureau for Europe and CIS. — Bratislava, 2011. — P. 65. — ISBN 978-92-95092-31-0. (англ.)
  4. Zhovtyak, Volodymyr. Acknowledgements [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // The people living with HIV stigma index: analytical report based on research findings. — Kyiv, 2011. — P. 6. — ISBN 978-966-2344-12-7. (англ.)

Бібліографічні матеріали

[ред. | ред. код]
  1. Goei, Tanne de. Aids ist nicht nur eine Epidemie: Volodymyr Zhovtyak // Blickpunkt AIDS / Deutsche Aids-Hilfe e. V.[de] — [[[Берлін|Berlin]]], 2005. — P. 19. — ISBN 3-930425-56-4. (нім.)
  2. Зустріч високого рівня з питань ВІЛ/СНІДу: ключові результати для регіону: [8-10 червня в штаб-квартирі ООН в Нью-Йорку відбулася зустріч високого рівня з питань ВІЛ/СНІДу] // Інформаційний вісник Всеукраїнської мережі ЛЖВ. — 2011. — № 3 (60). — С. 1-3.
  3. The State Penitentiary Service opened doors for civil society organizations of Ukraine [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // Human rights in healthcare — 2012. Human rights NGOs report on respect for the right to health in Ukraine / the Legal Research and Strategy Institute. — Kharkiv, 2013. — P. 42. (англ.)
  4. Представник Мережі адвокатує доступ до лікування в Білорусі [Архівовано 25 вересня 2015 у Wayback Machine.] // Інформаційний вісник Всеукраїнської мережі ЛЖВ. — 2013. — № 8 (89). — С. 6.

Інтерв'ю

[ред. | ред. код]
Жовтяк Володимир Олегович
у сестринських Вікіпроєктах
CMNS: Жовтяк Володимир Олегович у Вікісховищі?
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жовтяк_Володимир_Олегович&oldid=40289771