Жозеф Галлієні
| Жозеф Галлієні | ||
|---|---|---|
| Joseph Gallieni | ||
 | ||
| Народження | 24 квітня 1849[1][2][…] Сен-Беат[4] | |
| Смерть | 27 травня 1916[1][3][…] (67 років) Версаль[4] рак простати | |
| Поховання | Alphonse-Karr cemeteryd | |
| Країна |  Франція | |
| Приналежність | ||
| Освіта | Національне військове училище і Особлива військова школа Сен-Сір | |
| Звання | дивізійний генерал | |
| Командування | XIII Corpsd | |
| Війни / битви | битва при Базеї (Французько-прусська війна) Перша світова війна Битва на Марні (1914) | |
| Нагороди |
| |
 Жозеф Галлієні у Вікісховищі | ||
Жозеф Симон Галлієні́ (фр. Joseph Simon Gallieni; 24 квітня 1849, Сен-Беа, Верхня Гаронна — 27 травня 1916, Версаль) — французький воєначальник, військовий командир і адміністратор у французьких колоніях. Сумно відомий в Мадагаскарі як французький воєначальник, який відсторонив від влади і відправив у заслання королеву Мадагаскару Ранавалуну III і скасував 350-річну монархію на острові.[6]
Галлієні був відкликаний з відставки з початком Першої світової війни. Як військовий губернатор (комендант) і організатор оборони Парижа відіграв важливу роль у Першій битві на Марні, коли реквізував паризькі таксі (таксі Марни) і на них перевезли підкріплення з Парижа, що стало однією з причин поразки німецьких військ.
З жовтня 1915 по березень 1916 Галлієні — міністр оборони Франції, 1921 р. йому посмертно присвоєно звання Маршал Франції.
Галлієні народився 24 квітня 1849, Сен-Беаі, Верхня Гаронна. Мати — корсиканка, батько Гаетан Галлієні — італієць, народився в Польяно-Міланезе, регіон Ломбардія; був солдатом-піхотинцем, дослужився до чину капітана.[7]
Після навчання у Національному військовому училищі в Ла-Флеш Жозеф Галлієні вступив в Особливу військову школу Сен-Сір в 1868 році. 15 липня 1870 р. йому присвоєно звання другого лейтенанта і він розпочав службу в 3-му полку морської піхоти, а за три дні почалася французько-прусська війна.[8]
У складі цього полку Галлієні брав участь у битві при Седані, був поранений і взятий в полон 1 вересня 1870 р. у Базеї. Перебував у полоні у Німеччині і повернувся до Франції 11 березня 1871 року. В полоні вивчав німецьку мову, вів записник, який назвав німецькою, англійською та італійською “Erinnerungen of my life di ragazzo” (“Спогади про моє життя з юнацтва”).[9] [10]
25 квітня 1873 р. Жозефу Галлієні присвоєно звання лейтенант і відправлено до 2-го полку морської піхоти, з яким він розпочав свою службу в колоніях, прибувши на острів Реюньйон, де провів три роки.
11 грудня 1876 р. здобув призначення у військовий підрозділ сенегальських стрільців і 20 грудня відбуває в Дакар, столицю Сенегалу, на північно-західну межу Чорної Африки. Брав участь у різних дослідженнях і військових експедиціях. В 1878 році Галлієні здобув звання капітана.
30 січня 1880 р. він відпливає на човні з міста Сен-Луї до міста Рішар-Толь (близько 100 км) по річці Сенегал. 29 березня Ж. Галлієні прибув до міста Бафулабе в Малі, де уклав договір з місцевими володарями, що дозволило встановити тут протекторат Франції.
У 1905 році війська під його командуванням брали участь у каральній операції, яка була спрямована проти малагасійських повстанців, які намагались досягнути незалежності своєї країни, яка була окупована і перетворена на французьку колонію внаслідок другої франко-малагасійської війни[11].
Здоров'я Галлієні було підірвано під час війни. Він мав рак простати. Він переніс дві хірургічні операції у версальській клініці та помер у лікарні 27 травня 1916 року. Згідно з його останньою волею, Галлієні поховали на цвинтарі комуни Сен-Рафаель поряд із тілом дружини.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ база даних Léonore — ministère de la Culture.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б Галлиени Жозеф Симон // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ Basset, Charles (1903). Madagascar et l'oeuvre du Général Galliéni (in French). Paris: A. Rousseau.
- ↑ Bernhard 1991, p 16 (Тут і далі див. розділ Література)
- ↑ Clayton 2003, pp 215-6
- ↑ Tuchman 1962, pp 339-40
- ↑ Bernhard 1991, p 22
- ↑ Curtin, Philip D. Disease and empire: the health of European troops in the conquest of Africa by Philip D. Curtin с. 187
- Cassar, George H. (2011). Lloyd George at War, 1916-18. Anthem Press, London. ISBN 978-0-857-28392-4.
- Bernhard, Jacques (1991). Gallieni: le destin inachevé. Vagney: G. Louis. ISBN 9782907016131. Архів оригіналу за 6 січня 2017. Процитовано 5 січня 2017.
- Clayton, Anthony (2003). Paths of Glory. Cassell, London. ISBN 0-304-35949-1.
- Doughty, Robert A. (2005). Pyrrhic Victory. Havard University Press. ISBN 978-0-674-02726-8.
- Greenhalgh, Elizabeth (2005). Victory Through Coalition. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-09629-4.
- Greenhalgh, Elizabeth (2014). The French Army and the First World War. Cambridge University Press. ISBN 978-1-107-60568-8.
- Haythornthwaite, Philip J. (1994). The World War One Sourcebook. Arms and Armour Press, London. ISBN 1-85409-102-6
- Herwig, Holger (2009). The Marne. Random House. ISBN 978-0-8129-7829-2.
- Palmer, Alan (1998). Victory 1918. Weidenfeld & Nicolson. ISBN 0-297-84124-6.
- Prete, Roy (2009). Strategy And Command, 1914. McGill-Queen's University Press. ISBN 978-0-7735-3522-0.
- Sumner, Ian (2012). They Shall Not Pass: The French Army on the Western Front 1914-1918. Pen & Sword. ISBN 978-1-848-84209-0.
- Tuchman, Barbara (1962). August 1914. Constable & Co. ISBN 978-0-333-30516-4.
|
Це незавершена стаття про військового діяча або діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
