Очікує на перевірку

Жора Крижовніков

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жора Крижовніков
рос. Андрей Николаевич Першин
Ім'я при народженніАндрей Николаевич Першин
Дата народження17 лютого 1979(1979-02-17) (45 років)
Місце народженняАрзамас-16, Нижньогородська область, РРФСР, СРСР
Громадянство СРСР
 Росія
Alma materВсеросійський державний інститут кінематографії
Професіякінорежисер, сценарист, кінопродюсер, театральний педагог
Кар'єра2006 — дотепер
Нагороди
IMDbID 5457330
CMNS: Жора Крижовніков у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Першин.

Жора Крижовніков (справжнє ім'я — Андрій Миколайович Першин[1], нар.. 14 лютого 1979, Арзамас-16, Нижньогородська область, РРФСР, СРСР) — російський кінорежисер, сценарист, кінопродюсер, театральний педагог.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 14 лютого 1979 року в місті Арзамас-16 Горьковської області (нині місто Саров Нижньгородської області). Закінчив ГИТИС (режисерський факультет, майстерня Марка Захарова) і ВДІК (факультет продюсерства та економіки, майстерня Олександра Акопова).

Як режисер-педагог викладав акторську майстерність у ВДІКу (майстерня Андрія Паніна) і РАТІ (майстерня Олега Кудряшова)[2] . Поставив кілька вистав на сцені театру «Апарт» і в «Школі сучасної п'єси». Працював на телебаченні; в кіно починав як автор короткометражних фільмів. Широку популярність здобув як режисер картини «Гірко!».

Є правило, якому я навчився в майстерні Марка Анатолійовича Захарова. Неможливо підлаштуватися під якогось вигаданого глядача, який існує десь; єдиний шанс — спробувати зробити для себе.

— Жора Крижовніков[3]

Особливий інтерес у нього викликає американський кінематограф 1940-1950-х років: роботи Альфреда Гічкока, Джона Г'юстона, Рауля Волша і Джона Форда[4] . Є шанувальником джамп-ката — прийому, пов'язаного зі стрибкоподібної, ріжучої погляд вклейкою, яка використовується при монтажі[5]. Вперше застосувавши джамп-кат у фільмі «Прокляття», режисер зробив його основним стилістичним прийомом в картині «Гірко!», а також в своїх подальших роботах.

Театральні роботи (2006—2010)

[ред. | ред. код]

У статті журналу «Театрал», присвяченій спектаклю «Холостий Мольєр» (Школа сучасної п'єси, 2006[6]), зазначалося, що постановники Олег Глушков та Андрій Першин прагнули до того, щоб простота вистави «стала вишуканістю»[7]. У журналі «Афіша» рецензент оцінив його одержимість театром[8] . У тому ж році Першин поставив в театрі «Апарт» п'єсу Шекспіра «Міра за міру».

Журнал «Підсумки» протиставив агресивності і технологічності «дорослого театру» ту «студентську невибагливість і беззахисність»[9], яка пізніше стане фірмовим почерком Першина-Крижовнікова.

На його постановку «Старий товариш найкраще» («Апарт», 2010)[6] відгукнулося видання «Страсний бульвар», у публікації якого говорилося про те, що, переносячи дію в наші дні і дотримуючись традицій театру Олександра Островського, молодий режисер створює оригінальну, принципово нову річ, «ліпить прем'єру з підручного сучасного матеріалу»[10] .

Робота на телебаченні

[ред. | ред. код]

У 2007 році Першин знайшов роботу на телебаченні, дебютувавши як режисер-постановник з шоу «Ти — суперстар». Потім працював з проектами «Дурні і дороги», «Олів'є-шоу», «Велика різниця», «Карнавальна ніч з Максимом Аверіним»[6] .

Короткометражні фільми (2009—2014)

[ред. | ред. код]

У 2009 році Андрій Першин зняв короткометражні фільми «Дракон Абас Блю», «Пушкін дуель» і «Казроп» (у співавторстві з Олегом Глушковим). Через рік режисер починає знімати під ім'ям Жора Крижовніков. Короткометражний фільм, знятий за мотивами власної п'єси «Мій хлопець — робот», називався «Щаслива покупка». Історія, що триває 8 хвилин, переносить глядачів у недалеке майбутнє і розповідає про те, як людиноподібний робот намагається підлаштуватися під характер жінки. У цьому фільмі Першин вперше виступив під псевдонімом[6].

Як «Жора Крижовніков» у титрах позначені сценарист і режисер. Посада продюсера в цій же короткометражці була закріплена за Андрієм Першиним.

Жора набагато краще, мені здається. Тому що Жора знімає тільки те, що йому самому подобається. Андрій Першин багато працював на телебаченні, знімав розважальні програми, новорічні «Вогники» та інше. Андрій Першин — це телевізійний ремісник. А Жора — принципова людина, яка намагається відповідати за те, що він робить. Насправді це, в загальному, гра. Мені подобається бути кимось ще. У Жори своя історія, своя фільмографія. Мені хотілося б, щоб так було, щоб він був окремою істотою.

— Жора Крижовніков[3]

Другий короткометражний фільм Жори Крижовнікова — «Прокляття» — був знятий у жанрі found footage. Записану на камеру артхаусну історію про кастинг вдалося зняти при мінімальному бюджеті всього за півдня. Коли ролик з Тимофієм Трибунцевим в головній ролі з'явився в одній із соціальних мереж, його побачили продюсери Сергій Свєтлаков і Тимур Бекмамбетов, що шукали в той момент режисера на картину «Гірко!»[11].

У 2012 році «Прокляття» отримало спеціальний приз журі на фестивалі студентських і дебютних фільмів «Свята Анна»[6].

У 2014 році за власним сценарієм зняв короткометражний фільм «Ненароком» у жанрі чорної комедії.

«Гірко!» (2013)

[ред. | ред. код]

Фільм «Гірко!», знятий в тій же стилістиці, що і «Прокляття», і що зібрав в прокаті суму, яка перевищує бюджет картини більш ніж в 16 разів[12], викликав велику кількість суперечливих відгуків. Так, газета «Коммерсант» написала: «Не будемо говорити про народження нового Гайдая, але з'явилася людина зі смаком до комедійної ексцентрики»[13]. Кореспондент журналу «Огонек» зазначив, що «автори фільму роблять і ще одне диво. Незважаючи на весь трагікомізм ситуації, тут трапляється щось на зразок катарсису. Коли героїв весілля замикають до автозаку, де вони чекають вирішення своєї долі — мокрі, нещасні, — тільки в цей момент в них прориваються справжні почуття»[14].

На думку автора видання «Сеанс», «Гірко!» — це «портрет ідеальної Росії без національних протиріч, але з чиновниками, що помірно крадуть, красивими пейзажами і навіть малим бізнесом»[15]. Оглядач «Независимой газети» запропонував «у порядку марення» висунути картину на здобуття премії «Оскар»: «Адже наші мудреці з комісії з висунення завжди норовлять відправити те, що, на їхню думку, вчергове переконає американців: російські непереможні! Так от, якби американські кіноакадеміки подивилися цей сюжет про весілля в Геленджику, вони б остаточно і безповоротно впевнилися: цей народ перемогти не можна. Гірко, товариші!»[16] .

У той же час кінознавець Валерій Кичин в досить жорсткій рецензії, опублікованій на сторінках «Російської газети», назвав почуття гумору творців картини «специфічним», зазначив, що «сатира… тут не ночувала», і висловив сумніви в тому, що народна комедія несе в собі ліричний початок: «сп'яніння за допомогою горілки авторам ближче, ніж сп'яніння романтичним поривом»[17] .

Комедія отримала премію «Ніка» в 2014 році в категорії «Відкриття року» і претендувала на висунення від Росії на премію «Оскар--2015» в категорії «Найкращий фільм іноземною мовою», змагаючись з «Левіафаном» Звягінцева[6] .

Режисер і продюсер

[ред. | ред. код]

Надалі Крижовніков продовжував працювати в жанрі комедії, випустивши вже менш одіозні комедії «Найкращий день» і нові шматки франшизи «Ялинки».

У 2014 році до списку телеробіт Жори Крижовнікова додалася «Кухня». Своє місце в серіалі він, за власним визнанням, оцінює скромно, вважаючи, що головним в цьому проекті є не режисер, а сценаристи:

Читаючи сценарій, я і сміюся, і плачу, і співчуваю нашим персонажам. <…> Я просто повинен не зіпсувати ці чудові сценарії, допомогти їм дійти до глядача[18] .

У 2016 році Першин був включений до складу експертної ради Фонду Кіно, який розподіляє державні гроші на виробництво кінофільмів[6] .

У 2018 році на сервісі «ТНТ Premiere» Першин випустив серіал «Дзвоніть ДіКапріо!» з Олександром Петровим у головній ролі. Цей проект отримав численні нагороди і номінації, в тому числі «Білий слон» і Премію Асоціації продюсерів кіно і телебачення за найкращий телевізійний міні-серіал. «Кинопоиск» включив його до списку найкращих у світі серіалів в 2018 році і до списку «25 головних серіалів 2010-х»[6] .

Родина

[ред. | ред. код]
  • Дружина — актриса Юлія Александрова (нар. 14 квітня 1982), брала участь практично у всіх роботах Першина.
    • Дочка — Віра Першина (нар. в 2010)[19] .

Театральні постановки

[ред. | ред. код]
  • 2006 — «Міра за міру» (спектакль за п'єсою Вільяма Шекспіра в театрі «Апарт»)
  • 2006 — «Холостий Мольєр» (фарс-мажор на мотив Жан-Батист Поклена в театрі «Школа сучасної п'єси»)
  • 2010 — «Над друга старого нема» (спектакль за п'єсою Олександра Островського в театрі «Апарт»)

Телешоу

[ред. | ред. код]
  • 2007—2011 — «Ти — суперстар», «Суперстар», «Суперстар. Бенефіси» (НТВ, режисер-постановник)
  • 2010 — «Дурні, дороги, гроші» (РЕН ТВ, режисер-постановник)
  • 2010—2012 — «Велика різниця» (Перший канал, режисер-постановник)
  • 2010 — «Центральне телебачення» (НТВ, режисер-постановник)
  • 2010 — Гала-концерт «Стиляги-шоу» (Росія-1, режисер-постановник)[20]
  • 2010 — «Карнавальна ніч з Максимом Аверіним» (НТВ, режисер-постановник)
  • 2011 — «Олів'є-шоу» (Перший канал, режисер-постановник)
  • 2011 — «Фабрика зірок Казахстан» (режисер-постановник)
  • 2011 — «Валера TV» (СТС, режисер-постановник)
  • 2011 — «Нереальна історія» (СТС, режисер-постановник)
  • 2012 — «Хвилинна справа» (Росія-1, режисер-постановник)[20]

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Режисер

[ред. | ред. код]

Повнометражні фільми

[ред. | ред. код]

Телесеріали

[ред. | ред. код]

Короткометражки

[ред. | ред. код]
  • 2009 — «Дракон Абас Блю»
  • 2009 — «Казроп»
  • 2009 — «Пушкін дуель»
  • 2010 — «Щаслива покупка»
  • 2012 — «Прокляття»
  • 2014 — «Ненароком»

Сценарист

[ред. | ред. код]

Продюсер

[ред. | ред. код]
  • 2009 — «Дракон Абас Блю»
  • 2009 — «Пушкін дуель»
  • 2010 — «Щаслива покупка»
  • 2015 — «Найкращий день»
  • 2017 — «Ялинки нові»
  • 2021 — «Рашн Південь»
  • 2021 — «Рідні»
  • 2021 — «Абсолютно літні» (телесеріал)

Нагороди та номінації

[ред. | ред. код]
  • 2006 — Премія комітету з культури міста Москви за «Найкращий режисерський дебют» (спектакль «Міра за міру»)[21]
  • 2009 — Приз за найкращий експериментальний фільм на фестивалі METERS (короткометражний фільм «Казроп»)[22]
  • 2011 — Приз за найкращий сценарій на фестивалі METERS[23] (короткометражний фільм «Щаслива покупка»)
  • 2011 — Спеціальний приз журі кінофестивалю «F5» (короткометражний фільм «Щаслива покупка»)
  • 2011 — Диплом кінофестивалю «Свята Анна»[24] (короткометражний фільм «Щаслива покупка»)
  • 2011 — Участь у програмі «Короткий метр» кінофестивалю «Кінотавр»[25] (короткометражний фільм «Щаслива покупка»)
  • 2011 — Участь у конкурсній програмі кінофестивалю Contravision Film Festival, Німеччина (короткометражний фільм «Щаслива покупка»)
  • 2011 — Приз глядацьких симпатій на кінофестивалі 8th Naoussa International Film Festival, Греція[26] (короткометражний фільм «Щаслива покупка»)
  • 2011 — Участь у конкурсній програмі кінофестивалю IV International Short Film Festival Wiz-Art, Україна (короткометражний фільм «Щаслива покупка»)
  • 2012 — спеціальний приз журі кінофестивалю «Свята Анна» (короткометражний фільм «Прокляття»)
  • 2012 — Участь у конкурсній програмі VI Міжнародного кінофестивалю «Дзеркало» імені Андрія Тарковського (короткометражний фільм «Прокляття»)
  • 2012 — Участь у конкурсній програмі кінофестивалю «Кінотавр. Короткий метр»[27] (короткометражний фільм «Прокляття»)
  • 2012 — Участь у конкурсній програмі Міжнародного кінофестивалю «Послання до людини»[28] (короткометражний фільм «Прокляття»)
  • 2012 — Участь у конкурсній програмі Міжнародного кінофестивалю «Меридіани Тихого» (короткометражний фільм «Прокляття»)
  • 2013 — Премія журналу The Hollywood Reporter Russia (приз у категорії «Дебют року»)[29] (Жора Крижовніков, фільм «Гірко!»)
  • 2014 року — Номінація на премію «Золотий орел» за «Найкращий фільм», «Найкращу режисерську роботу», «Найкращий сценарій» (фільм «Гірко!»)[30]
  • 2014 року — Премія «Ніка»: приз в категорії «Відкриття року» (Жора Крижовніков, фільм «Гірко!») І номінація за «Найкращий фільм»[31]
  • 2014 року — Приз за найкращий короткометражний фільм в програмі «Короткий метр» кінофестивалю «Кінотавр» («Ненароком»)[32]
  • 2018 — Національний кінофестиваль «Рух»: приз за найкращий сценарій, участь в основному конкурсі «Рух. Вперед» («Дзвоніть ДіКапріо!»)[33]
  • 2018 — Премія журналу «Кінорепортер» за «Прорив року» (за режисуру «Дзвоніть ДіКапріо!»)[34]
  • 2019 — Премія «Білий слон»: приз молодих кінокритиків «Голос» («Дзвоніть ДіКапріо!»)[35]
  • 2019 — Премія Асоціації продюсерів кіно і телебачення за «Найкращий телевізійний міні-серіал (5-24 серій)», номінація за «Найкращу режисерську роботу» («Дзвоніть ДіКапріо!»)[36]
  • 2019 — Фестиваль телевізійних фільмів «Ранок Батьківщини»: гран-прі за найкращий серіал, приз за найкращу режисерську роботу («Дзвоніть ДіКапріо!»)[37]
  • 2019 — Номінація на премію журналу GQ «Людина року» за «Режисера року» («Дзвоніть ДіКапріо!»)[38]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Ежи Симбин (5 червня 2020). Интервью со сценаристом. Как делают кино в России (рос.). «Рабдно». Архів оригіналу за 2 серпня 2021. Процитовано 29 червня 2020.
  2. ↑ Режиссёр «Горько!»: «У меня свадьба была тихой». Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 2 серпня 2021.
  3. ↑ а б Интервью Жоры Крыжовникова. Журнал "Сноб". 2013. Архів оригіналу за 2 серпня 2021.
  4. ↑ "Горько!" - исключительно авторское кино. "Телепульт". 2013. Архів оригіналу за 4 травня 2014.
  5. ↑ ​Пять главных фильмов по мнению Жоры Крыжовникова. Архів оригіналу за 3 березня 2021. Процитовано 2 серпня 2021.
  6. ↑ а б в г д е ж и Жора Крыжовников. srsly.ru (рос.). Архів оригіналу за 2 серпня 2021. Процитовано 24 лютого 2021.
  7. ↑ Катерина Антонова (2006). "Без подтекста". "Театрал". Архів оригіналу за 2 серпня 2021.
  8. ↑ Елена Ковальская (2006). "Холостой Мольер". Журнал "Афиша". Архів оригіналу за 4 травня 2014.
  9. ↑ Марина Зайонц (2006). "Про Жана нашего, Батиста". журнал "Итоги". Архів оригіналу за 2 серпня 2021.
  10. ↑ "Всё это наше, всё это мы". "Страстной бульвар". 2010. Архів оригіналу за 2 серпня 2021.
  11. ↑ "Проклятие". Жора Крыжовников. Life Is Short. 2014. Архів оригіналу за 4 травня 2014.
  12. ↑ Фильм «Горько!» (2013) с Сергеем Светлаковым впервые не попал в тройку лидеров кинопроката [Архівовано 2 серпня 2021 у Wayback Machine.].piter.tv. (2013).
  13. ↑ Андрей Плахов (2013). "Среди премьер нашлись мировые". "Коммерсантъ". Архів оригіналу за 2 серпня 2021.
  14. ↑ Андрей Архангельский (2013). «В чём сила, брак?». "Огонёк-Ъ". Архів оригіналу за 2 серпня 2021.
  15. ↑ Василий Степанов (2013). "Особенности национальной меланхолии". "Сеанс". Архів оригіналу за 1 листопада 2019.
  16. ↑ Дарья Борисова (2013). "Ах, эта свадьба". "Независимая газета". Архів оригіналу за 2 серпня 2021.
  17. ↑ Валерий Кичин. Под одеждой все голые // Российская газета. — 2013. — № 6218 (242). — Число 25 (10). Архівовано з джерела 12 травня 2021. Процитовано 2 серпня 2021.
  18. ↑ На СТС стартовал третий сезон сериала «Кухня». "Всё ТВ". 2014. Архів оригіналу за 2 серпня 2021.
  19. ↑ Фильм «Горько!»: Юлия Александрова целуется на глазах у мужа [Архівовано 2 серпня 2021 у Wayback Machine.].vokrug.tv (2013)
  20. ↑ а б Рецепт популярного телешоу сегодня. MediaMetrics. 15 листопада 2017. Архів оригіналу за 6 лютого 2018. Процитовано 2 серпня 2021.
  21. ↑ Премия комитета по культуре города Москвы. Информация с официального сайта театра «АпАРТе». 2006. Архів оригіналу за 16 грудня 2013.
  22. ↑ Официальный сайт фестиваля «METERS». Официальный сайт фестиваля. 2009. Архів оригіналу за 2 серпня 2021.
  23. ↑ Премия фестиваля METERS за лучшую режиссуру. Официальный сайт фестиваля. Архів оригіналу за 2 серпня 2021.
  24. ↑ Диплом фестиваля «Святая Анна». Официальный сайт фестиваля.[недоступне посилання з Сентябрь 2018]
  25. ↑ Конкурс «Кинотавр. Короткий метр». Официальный сайт фестиваля. 2011. Архів оригіналу за 14 серпня 2017.
  26. ↑ 8th Naoussa International Film Festival [Архівовано 2 серпня 2021 у Wayback Machine.].leevandia.com. (2011).
  27. ↑ Конкурс «Кинотавр. Короткий метр». Официальный сайт фестиваля. 2012. Архів оригіналу за 15 серпня 2016.
  28. ↑ Международный кинофестиваль «Послание к человеку». 2012. Архів оригіналу за 4 березня 2016.
  29. ↑ The Hollywood Reporter выбрал главных киногероев 2013 года. The Hollywood Reporter. 2013. Архів оригіналу за 19 квітня 2015.
  30. ↑ Официальный сайт премии «Золотой орёл». Официальный сайт фестиваля. 2014. Архів оригіналу за 4 травня 2014.
  31. ↑ Официальный сайт кинопремии «Ника». Официальный сайт фестиваля. 2014. Архів оригіналу за 4 травня 2014.
  32. ↑ Нечаянная победа. Гудок. 6 июня 2014. Архів оригіналу за 15 грудня 2014. Процитовано 9 червня 2014.
  33. ↑ Движение - Национальный фестиваль дебютов. dvijenie.org. Архів оригіналу за 2 серпня 2021. Процитовано 26 листопада 2018.
  34. ↑ Павел Деревянко и Юлия Александрова стали лауреатами премии «Событие года 2018». Архів оригіналу за 2 серпня 2021. Процитовано 2 серпня 2021.
  35. ↑ Белый слон 2018: кинокритики отдали предпочтение «Войне Анны» и «Лету». Архів оригіналу за 2 серпня 2021. Процитовано 2 серпня 2021.
  36. ↑ Стали известны победители АПКИТ. Архів оригіналу за 16 червня 2021. Процитовано 2 серпня 2021.
  37. ↑ Сериал «Звоните ДиКаприо» получил гран-при фестиваля «Утро Родины» на Сахалине [Архівовано 2 серпня 2021 у Wayback Machine.] // ТАСС
  38. ↑ Премия журнала GQ «Человек года». Архів оригіналу за 2 серпня 2021. Процитовано 2 серпня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жора_Крижовніков&oldid=43221800