Жуклин
| Село
Координати 49°58′ пн. ш. 22°27′ сх. д. / 49.967° пн. ш. 22.450° сх. д.
|
.jpg)
Жуклин (пол. Manasterz) — село на Закерзонні в Польщі, у гміні Каньчуга Переворського повіту Підкарпатського воєводства, над річкою Млєчкою. Населення — 340 осіб (2011[1]).
Жуклин закріпачений у 1384 р. Тоді ж початі латинізація та полонізація місцевого українського населення лівобережного Надсяння. В 1390 р. село було у власності Тарновських, пізніше перейшло до Пілецьких. Після смерті Оттона Пілицького всі довколишні села були у власності його доньки Ельжбети Грановської, яка 2 травня 1415 р. вийшла заміж за короля Владислава II Ягайла і Жуклин став королівською власністю. В 1515 р. село входило до каньчуцького ключа Перемишльської землі Руського воєводства. В 1498 і 1624 роках село зазнало знищення внаслідок нападів татар.
У 1836 р. в селі було 22 греко-католики, які належали до парафії Кречовичі Каньчуцького деканату Перемишльської єпархії.[2] На той час унаслідок півтисячоліття латинізації та полонізації українці лівобережного Надсяння опинилися в меншості.
Відповідно до «Географічного словника Королівства Польського» в 1886 р. Жуклин знаходився у Ланцутському повіті Королівства Галичини і Володимирії, було 74 будинки і 374 мешканці, з них 336 римо-католиків, 24 греко-католики і 14 юдеїв. За даними Шематизму того року в селі було 29 греко-католиків.[3]
У 1904 р. через село відкрита вузькоколійна залізниця Переворськ — Динів зі станцією в селі.
На 01.01.1939 році в селі проживало 590 мешканців, з них 40 українців-грекокатоликів і 550 поляків[4]. Адміністративно село входило до ґміни Каньчуга Переворського повіту Львівського воєводства. Грекокатолики належали до парафії Каньчуга Лежайського деканату Перемишльської єпархії.
1945 року з села до СРСР вивезли 9 українців (1 родину). Переселенці прибули до Дрогобицької області[5]. Решта українців не могла протистояти антиукраїнському терору після Другої світової війни.
У 1975—1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 169 | 38 | 109 | 22 |
| Жінки | 171 | 35 | 91 | 45 |
| Разом | 340 | 73 | 200 | 67 |
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Schematismus Universi Venerabilis Cleri Dioeceseos Graeco Catholicae Premisliensis pro Anno Domini 1831, p. 56. Архів оригіналу за 10 листопада 2017. Процитовано 9 грудня 2017.
- ↑ Схиматизм всего клира руско-католического Епархій соединених Перемиской, Самборской и Сяноцкой на Рок от Рожд. Хр. 1895. — с. 125. Архів оригіналу за 3 січня 2018. Процитовано 9 грудня 2017.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 112.
- ↑ Нові джерела щодо примусового переселення українців у 1944—1946 роках (за матеріалами Державного архіву Львівської області). Архів оригіналу за 7 квітня 2018. Процитовано 9 грудня 2017.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
- Żuklin // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 841. (пол.)
Адміністративний центр: Каньчуга | ||
| Міста |  | |
| Села | Бібрка Каньчузька • Воля-Жеплінська • Жуклин • Кречовичі • Липник • Лопушка Велика • Лопушка Мала • Мединя-Каньчуцька • Нижатичі • Панталовичі • Рачина • Сетеш • Сідлечка • Ходакувка | |
|
Це незавершена стаття про Підкарпатське воєводство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |