Жуль-Едуар Альбуаз де Пюжоль
Жуль-Едуар Альбуаз де Пюжоль | ||||
---|---|---|---|---|
Ім'я при народженні | фр. Édouard Joseph Félix Alboize | |||
Народився | 24 лютого 1805[1][2][…] Монпельє | |||
Помер | 9 квітня 1854[1][3][4] (49 років) Париж, Франція | |||
Країна | Франція | |||
Діяльність | історик, лібретист, драматург | |||
| ||||
Жуль-Едуар Альбуаз де Пюжоль (фр. Jules-Édouard Alboize de Pujol; 1805, Монпельє, — 9 квітня 1854, Париж) — французький драматург, письменник, режисер.
Керував театром на Монмартрі. Серед численних п'єс, написаних ним або в співавторстві, найбільшою популярністю користувалися «Кристіерн данський, або Чорні маски» (фр. Christiern de Danemark, ou Les masques noirs; 1836) і «Жертва ста незайманих» (фр. Le tribut des cent vierges; 1841). Крім того, писав Альбуаз і прозу (історичну та історико-документальну), частіше в співавторстві, в тому числі «Знамениті судові випадки, або Календар злочинів» (фр. Causes célèbres ou Fastes du crime; 1842—1846, разом із Мокаром і Капо де Фейядом) та «Історію Бастилії» (1840, разом з Арну і Маке).
Стверджується, що Альбуаз де Пюжоль був одружений на племінниці відомої ворожки Ленорман і успадкував деякий архів, опублікувати який йому завадила власна смерть[5].
- Театр
- 1836 — «Christiern de Danemark, ou les masques noirs» разом із Полем Фуше[fr] (Париж, Marchant)
- 1837 — «La Guerre des servantes», драма на 5 дій та 7 сцен, разом із Еммануелем Теалоном[fr] та Шарлем Жаном Харелем[fr]
- 1837 — «L’Idiote», драма в трьох діях у прозі — прем'єра у Театрі де ла Порт-Сент-Антуан 2 грудня 1837 (Paris, J.-N. Barba)
- 1841 — «Le Tribut des cent vierges», Bernard Lopez; E Duverger; представлений у théâtre de la Gaîté (Париж)
- 1843 — «Redgauntlet» разом із Полем Фуше, драма на три дії за мотивами однойменного роману[fr] Вальтера Скотта — прем'єра у théâtre de l'Ambigu-Comique (Париж)
- 1852 — «Marie Simon» разом із Сент-Івом[fr], драма у п'яти діях (Париж)
- «Les Chevaux du carrousel, ou le Dernier jour de Venise», разом із Полем Фуше, драма на 5 дій (Париж)
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Swartz A. Open Library — 2007.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ International Music Score Library Project — 2006.
- ↑ Ronald Decker, Thierry DePaulis, Michael Dummet. A Wicked Pack of Cards: The Origins of the Occult Tarot. — Duckworth, 1996. — P. 118.(англ.)