Журавець лісовий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Журавець лісовий
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Геранієцвіті (Geraniales)
Родина: Журавцеві (Geraniaceae)
Рід: Журавець (Geranium)
Вид:
Журавець лісовий (G. sylvaticum)
Біноміальна назва
Geranium sylvaticum

Журавець лісовий[1] або герань лісова[2][3] (Geranium sylvaticum) — вид трав'янистих рослин родини геранієві (Geraniaceae), поширений у Євразії. Квіти в основному темно- чи червонувато-блакитні ближче до півдня ареалу, чим далі на північ, тим частіше можна також знайти форми з рожевими або білими квітами. Етимологія: лат. sylvaticum — «лісовий»[4]. Сам Карл фон Лінней стверджував, що немає більш прекрасної квітки в лісі.

Багаторічна трав'яниста рослина заввишки 25–50(70) см. Кореневище сильне, горизонтальне, з коричневими лусочками. Листки інтенсивно зелені, ростуть у прикореневій розетці й супротивні на стеблі. Прикореневі листки з довгими черешками, стеблові — з короткими. Пластини 5–7-лопатеві, сильно-зубасті. Квіти ростуть, як правило, у парах (іноді кілька разом) пахвові або на краю стебла. Квіти 15–35 мм завширшки; вони зазвичай двостатеві, але іноді рослини мають одностатеві маточкові квіти, явно менші за розмірами. Пелюсток 5, темно-фіолетові, червоні або білі, з білим центром, формою від досить круглих до з зубчастими верхівками. Чашолистків 5, загострені, явно коротше пелюсток. Тичинок 10 (іноді залишаючись нерозвинені). Верхні частини стебла, квіти і чашолистки покриті залозистими волосками. Плоди 5-дольні з дзьобоподібним кінчиком. Напівплодики глянцеві, волохаті. Квітне з травня по липень.

Поширення

[ред. | ред. код]

Азія (Вірменія, Азербайджан, Грузія, Росія, Казахстан, Іран, Туреччина); Європа (Білорусь, Естонія, Латвія, Литва, Україна, Австрія, Бельгія, Чехія, Німеччина, Угорщина, Польща, Словаччина, Швейцарія, Данія, Фарерські острови, Фінляндія, Ісландія, Ірландія, Норвегія, Швеція, Велика Британія, Албанія, Болгарія, Хорватія, Греція, Італія, Румунія, Сербія, Франція, Іспанія). Населяє широколистяні ліси, молоді та лісисті пустища, живоплоти, луки, береги.

В Україні зростає у лісах і луках — в лісових районах, зазвичай; у пн. частині лісостепу, зрідка[3].

Використання

[ред. | ред. код]

Це квітка міста Шеффілда[5]. Це один з багатьох видів герані, які цінуються в садах. Підходить для вирощування в умовах помірного клімату, у вологих, дещо затінених місцях. Існує кілька виведених сортів. Квітки дають синьо-сірий барвник, який користався у стародавній Європі.

Як лікарський засіб використовують у народній медицині. Надземну частину, яка містить дубильні речовини та алкалоїди, збирають під час цвітіння. Застосовують її для лікування дизентерії, гострих та хронічних ентероколітів, проносів.

Медова продуктивність не висока - 10-50 кг з 1 га заростей. Одна квітка рослини виділяє 2-5 мг нектару, що містить 40-50 % цукру.

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Geranium sylvaticum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Довідник назв рослин України
  3. а б Доброчаева Д.Н., Котов М.И., Прокудин Ю.Н., и др. Определитель высших растений Украины. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 222. (рос.)(укр.)
  4. Dictionary of Botanical Epithets [Архівовано 18 січня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
  5. Plantlife [Архівовано 8 лютого 2017 у Wayback Machine.] (англ.)

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Сафонов М. М. Повний атлас лікарських рослин. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2008. — 384 с. ISBN 978-966-408-273-7

Посилання

[ред. | ред. код]