Перейти до вмісту

Журлива Олена Костівна

Додати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Журлива Олена
Котова Олена Костівна
Ім'я при народженніПашинківська Олена Костівна
Народилася24 червня 1898(1898-06-24)
Сміла
Померла10 червня 1971(1971-06-10) (72 роки)
Кіровоград
Громадянство Російська імперія → СРСР СРСР
Діяльністьпоетеса, письменниця
CMNS: Журлива Олена Костівна у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Оле́на Ко́стівна Пашинкі́вська, у шлюбі Ко́това (24 червня 1898, Сміла — 10 червня 1971, Кіровоград), псевдонім Журли́ва — українська письменниця та співачка. Репресована.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася в багатодітній сім'ї сільського вчителя церковноприходської школи, мала 8 братів та сестер. Після втрати батьком роботи 7 дітей померли з голоду, вижили Олена і Катруся. Ще 1909 року написала перший вірш «Чогось нема, чого — не знаю», вийшов друком у «Рідному краї» — за сприяння Павла Богацького.

Закінчила початкову школу. У 14 років мала можливість читати поезії Лесі Українки. На канікулах в Тальному її зґвалтував непорядний чоловік, після видалення плоду повитухою втратила можливість мати дітей.

Олена Журлива, 1915 р.

1914 року за участь у демонстрації в день відзначення пам'яті Т. Г. Шевченка заарештована царською поліцією. В часі війни давала приватні уроки, співала у церковних хорах в університетській церкві та костьолі.

Екстерном склала іспити в Уманській гімназії, за конкурсом атестатів поступила на філологічний факультет в Київ на Вищі жіночі курси. В київському клубі «Родина» виступала під акомпанемент Миколи Лисенка, тоді ж познайомилася з Павлом Тичиною, між ними виникла симпатія.

1922 року закінчила навчання — кандидат філологічних наук[1]. Вчителювала у школах Дніпропетровська (Дніпра), Києва, Кіровограда (Кропивницького), Москви, Харкова.

1926 року — вийшла перша збірка поезій «Металом горно». Того ж року у Харківській опері виконала партію Кончаківни в опері Бородіна «Князь Ігор».

Співала й гастролювала по Україні з концертами як поетеса-співачка.

В театральний сезон 1929—1930 року запрошена до столичної Харківської опери, виконувала партію Кончаківни в опері Олександра Бородіна «Князь Ігор».

Друкує свої поезії в антологіях, підручниках, журналах: «Більшовик», «Глобус», «Кадри», «Червоні квіти», «Червоний шлях».

На її тексти створювали пісні композитори П. Козицький та В. Косенко.

1930 року виходить другий збірник віршів «Багряний світ».

У Спілці письменників з 1934 року.

Заарештована 1938 року в Москві «за агітацію проти радянської влади», 26 квітня 1939 особлива нарада НКВС СРСР засудила її до позбавлення волі у виправно-трудових таборах Алтаю на 3 роки, додали ще 7 років. Клопотаннями Павла Тичини повертається в Україну.

27 лютого 1957 року реабілітована, поновлена у Спілці письменників. Певний час викладала в школі.

З концтаборів повернулася із підірваним здоров'ям, 20 років на самоті, останніх 16 років — прикута до ліжка.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Разом зі Степаном Васильченком вчителювала у школі імені І. Франка в Києві, виходу першої поетичної збірки сприяв Олександр Олесь, довгі роки товаришувала з Павлом Тичиною. Володимир Сосюра не втримався й закохався в неї. Цю пристрасть обірвала сама Олена. Чоловіка знайшла у Києві, одружилася у 1930 році. Для неї це було справжнє кохання, але чоловік не любив Олену. Вже на третьому році шлюбу Володимир Котов почав зраджувати. Про це поетеса писала в своїх віршах.[2]

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]
Гімназія імені Олени Журливої у Кропивницьку
Пам'ятна дошка Олені Журливій на гімназії її імені

На честь Олени Журливої названо вулицю в Кропивницькому, а також, 19 лютого 2016 року, — провулок в Олександрії[3].

Її іменем названа Смілянська міська центральна бібліотека (м. Сміла, Черкаська область).

Також її іменем названа Гімназія імені Олени Журливої у Кропивницьку[4].

На вшанування її пам'яти випущена поштова листівка.

Поезії

[ред. | ред. код]

По тому вийшли книжки її віршів, укладені переважно з давно написаних поезій:

  • «Земля в цвіту»,
  • «Червоне листя»,
  • «Хто знає, як рік минає»,
  • «Голуби»,
  • «Ой літечко, літо»,
  • «У нашої Наталі»,
  • «На зеленому городі».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Автобіографії, 2015, с. 205.
  2. ↑ Чому Олена була Журливою? Історія про чорне та біле в житті поетеси - kropyvnychanka.com (укр.). 5 вересня 2022. Процитовано 27 вересня 2022.
  3. ↑ Перейменування в Олександрії. Архів оригіналу за 27 січня 2017. Процитовано 5 березня 2016.
  4. ↑ https://kr.isuo.org/schools/view/id/13955

Тексти

[ред. | ред. код]

Пісні на вірші Олени Журливої

[ред. | ред. код]

Аудіозаписи творів

[ред. | ред. код]

Журлива Олена. «Маленька господиня»: https://www.youtube.com/watch?v=oeSsQoN1Xmk

Література

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Журлива_Олена_Костівна&oldid=43581586