Перейти до вмісту

Жюль Норьяк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Жюль Норьяк
Ім'я при народженніфр. Claude Antoine Cayron[1]
ПсевдоJules Noriac
Народився24 квітня 1827(1827-04-24)
Лімож
Помер1 жовтня 1882(1882-10-01)[2][3] (55 років)
rue de Douaid, IX округ Парижа, Франція[4]
·злоякісна пухлина
ПохованняЦвинтар Монмартр
Країна Франція
Діяльністьжурналіст, лібретист, письменник, драматург
Знання мовфранцузька[2]
Брати, сестриJean-Pierre-Alphonse Cayrond
Автограф

Жуль Норьяк (фр. Jules Noriac; псевдонім Клода Антуана Жюля Кайрона; 24 квітня 1827, Лімож — 1 жовтня 1882, Париж) — французький драматург, лібретист, журналіст, прозаїк, режисер і театральний діяч.

Біографія

[ред. | ред. код]

Співпрацював із низкою французьких друкованих видань, журналіст багатьох газет. Починав 1850 року в Corsair, продовжив роботу 1851 в Gazette de France, оглядач подій у Національних зборах 1853, потім редагував тижневик Le Figaro. Одночасно друкувався в «Revue fantaisiste», «Gazette de Paris», «La Silhouette», «Revue des Beaux Arts», «L'Univers illustré» та інших.

Під псевдонімом Жуль Норьяк писав прозу, театральні п'єси, лібрето оперет, гумористичні статті.

З 1856 по 1869 був одним з директорів паризького Театру вар'єте (Théâtre des Variétés), в 1868—1879 роках керував музичним Театром Буф Парізьєн (Théâtre des Bouffes-Parisiens).

Вибрані твори

[ред. | ред. код]
Могила Жюля Норьяка на цвинтарі Монмартр
Романи та оповідання
  • 1870: Histoire du siège de Paris
    • Les Gens de Paris
    • Dictionnaire des amoureux
  • 1859: Le 101 Regiment
  • 1860: La Bêtise humaine
  • 1861: Le Grain de sable
  • 1862: La Boîte au lait
  • 1863: Les Mémoires d'un baiser
  • 1863: La Dame à la plume noire
  • 1865: Le Journal d'un flâneur
  • 1866: Le Capitaine Sauvage
    • Le Chevalier de Cerny
    • La Comtesse de Bruges
    • La Falaise d'Houlgate
    • Mademoiselle Poucet
    • Sur le rail
  • 1873: Le Mouton enragé
  • 1876: La Maison verte
Оперети та водевілі
  • 1870: Les Baisers d'Alentour
  • 1871: Le Barbier de Trouville, музика Шарля Лекока
  • 1872: la Timbale d'argent, в співавт. з Е. Ґранже, музика Леона Вассера
  • 1873: la Petite Reine
  • 1875: la Branche cassée
  • 1876: la Boîte au lait, музика Ж. Оффенбаха
  • 1876: Pierrette et Jacquot, співавт. із Ф. Жілем, музика Ж. Оффенбаха
  • 1877: La Sorrentine, співавт. із Ж. Мойно, музика Леона Вассера

Пам'ять

[ред. | ред. код]
  • Ім'ям Жюля Норьяка 1892 року названо одну з вулиць його рідного міста.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Помер від раку. Похований на цвинтарі Монмартр.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://archives.paris.fr/arkotheque/visionneuse/visionneuse.php?arko=YTo2OntzOjQ6ImRhdGUiO3M6MTA6IjIwMjEtMDgtMzAiO3M6MTA6InR5cGVfZm9uZHMiO3M6MTE6ImFya29fc2VyaWVsIjtzOjQ6InJlZjEiO2k6NDtzOjQ6InJlZjIiO2k6MjE4MDIwO3M6MTY6InZpc2lvbm5ldXNlX2h0bWwiO2I6MTtzOjIxOiJ2aXNpb25uZXVzZV9odG1sX21vZGUiO3M6NDoicHJvZCI7fQ==#uielem_move=-290%2C-1699&uielem_rotate=F&uielem_islocked=0&uielem_zoom=152
  2. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б International Music Score Library Project — 2006.
  4. ↑ Archives de Paris

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Жюль_Норьяк