Забава (герб)
| Забава | |
|---|---|
 | |
| Деталі | |
| Ранні версії | 1465 (печатка) |
| Використання | 39 сімей |
Забава (пол.Zabawa) – шляхетський герб польського чи чеського походження.
Опис згідно з класичними правилами блазонування:
У розтятому щиті перше поле синє, друге шаховане червоно-срібними квадратами.
Клейнод: п'ять страусиних пір'їн.
Намет: праворуч блакитний, підбитий сріблом, ліворуч червоний, підбитий сріблом.
У найстаріших гербовниках, можна зустріти опис герба із зворотним описом полів[1].
- 1465 і 1483 роками датується печатка Станіслава Шверадського, краківського каноніка.
- Найбільш ранні геральдичні джерела, що згадують герб датуються 1464-1480 роками в Insignia seu clenodia Regis et Regni Poloniae польського історика Яна Длугоша, який визнає його за споконвічно польським. Він записує інформацію про герб серед 71 найстаріших польських гербів у розділі: "Zabawa: pro medietate campi scaccalem tabulam pro et altera medietate campum celestinum. Рід Polonicum, in quo viri sensati."[2].
Гербова легенда згадується в гербовнику Каспара Несецького, за якою герб отримав назву від лицаря Віслямержа герба Вчолі, який, як командир в авангарді, разом зі своїми людьми напав на затаєного в засаді ворога і діставав його довго різними підходами, або збройними силами (названими іграми), доки прийшов гетьман разом з військом і послав його у бій. Король, будучи вдячний тому лицареві, в знак визнання його доблесті і забавлянні на собі ворога надав йому герб із назвою Забава[3].
Bruski, Bubelwic, Bubełwic, Drochecki, Dąbrowski, Koczeński, Koczyński, Koczywski, Kościelecki, Piasecki, Pierocki, Pirocki, Pirucki, Sokół, Spiczak Brzeziński, Szwyradzki, Węchadłowski, Włodek, Zabawski, Świradzki, Świraski.
Деякі геральдисти, помилково приписують до цього гербаще прізвища: Бурські (Burski), Голінські (Goliński) i Несецькі (Niesiecki). Проте, ці роди мали інші герби. І так Бурські користувалися гербом Яструбець, Голінські - Вискотою, Несецькі - Пораєм.
- Різновид герб Забава - Спічак
- Лакиер А.Б. § 91, № 81 // Русская геральдика. — 1855.
- Zygmunt Celichowski: Jan Długosz, "Insignia seu clenodia regis et regni Poloniae.Z kodeksu kórnickiego.". Poznań: Zygmunt Celichowski, 1885.
- Herbarz Polski – Kasper Niesiecki, Lipsk 1845, Tom X, str. 3-6
- Herbarz Polski Od Średniowiecza Do XX Wieku – Tadeusz Gajl, Gdańsk 2007
- Wielki herbarz rodów polskich, Andrzej Kulikowski, Warszawa 2005, str. 316-317
- ↑ Andrzej Kulikowski: Wielki herbarz rodów polskich. Warszawa: Świat Książki, 2005, s. 316. ISBN 83-7391-523-0.
- ↑ Celichowski 1885 ↓, s. 15-27.
- ↑ Kasper Niesiecki, Herbarz, tom X, s. 5