Забайкальський район
| Забайкальський район | |||
|---|---|---|---|
| рос. Забайкальский район | |||
| |||
| |||
| Основні дані | |||
| Суб'єкт Російської Федерації: | Забайкальський край | ||
| Утворений: | 1967 року | ||
| Населення (2019): | 21234 особи | ||
| Площа: | 5253,65 км² | ||
| Густота населення: | 4,04 осіб/км² | ||
| Населені пункти та поселення | |||
| Адміністративний центр: | смт Забайкальськ | ||
| Кількість міських поселень: | 1 | ||
| Кількість сільських поселень: | 7 | ||
| Міських населених пунктів: | 1 | ||
| Сільських населених пунктів: | 10 | ||
| Влада | |||
.png)
Забайка́льський район (рос. Забайкальский район) — район у складі Забайкальського краю Російської Федерації.
Адміністративний центр — селище міського типу Забайкальськ.
Район розташований на південному сході Забайкальського краю. Район має кордон з Китаєм та Монголією. Основні хребти: Аргунський, Кличкинський і частина Нерчинського із середньою висотою, що не перевищує 900 м. Між хребтами знаходяться горбисті та низькогірні території, розділені великими низовинами та сухими западинами. Низини зайняті солончаками та іноді солоними озерами. Є родовища та прояви агатів, флюориту тощо: Агатова Сопка, Абагайтуйське, Нагадан тощо. Клімат різко-континентальний зі спекотним літом і холодною зимою. Середня температура липня +20,6 ° С (максимальна + 38 ° С), середня температура січня -28 ÷ -30 ° С (абс. мінімум -43 ° С.) Середньорічна кількість опадів не перевищує 300 мм. Тривалість вегетаційного періоду 150 днів і більше.
На південному сході, по кордону з Китаєм, протікає річка Аргунь. Найбільшого поширення мають чорноземні, каштанові та лучно-чорноземні глибокопромерзаючі ґрунти, зустрічаються солончаки.
Населення — 21234 особи (2019[1]; 20485 в 2010[2], 20343 у 2002[3]).
Район адміністративно поділяється на 1 міське та 7 сільських поселень:
| Поселення | Площа, км² |
Населення, осіб (2002) |
Населення, осіб (2010) |
Населення, осіб (2019) |
Центр | Населені пункти |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Забайкальське міське поселення | 173,21 | 10342 | 11857 | 13394 | Забайкальськ | 2 |
| Абагайтуйське сільське поселення | 131,51 | 918 | 687 | 439 | Абагайтуй | 1 |
| Білітуйське сільське поселення | 625,24 | 1176 | 1475 | 1477 | Білітуй | 1 |
| Даурське сільське поселення | 67,77 | 4242 | 3850 | 4000 | Даурія | 1 |
| Красновеликанське сільське поселення | 658,65 | 934 | 700 | 424 | Красний Великан | 3 |
| Рудник-Абагайтуйське сільське поселення | 62,76 | 581 | 278 | 198 | Рудник Абагайтуй | 1 |
| Степне сільське поселення | 836,40 | 758 | 559 | 415 | Степний | 1 |
| Чорно-Озерське сільське поселення | 626,44 | 1392 | 1079 | 887 | Харанор | 1 |
| № | Населений пункт | Населення, осіб (2002) |
Населення, осіб (2010) |
|---|---|---|---|
| 1 | Забайкальськ | 10210 | 11769 |
| 2 | Даурія | 4242 | 3850 |
| 3 | Білітуй | 1176 | 1475 |
| 4 | Харанор | 1392 | 1079 |
| 5 | Абагайтуй | 918 | 687 |
До середини 1990-х район був відомий підприємствами гірничорудної промисловості. Експлуатувалося Абагайтуйське родовище флюориту. Діє рудник «Абагайтуй». З кінця 1990-х, завдяки прикордонному положенню, посилюються торговельні зв'язки з Китаєм. Діє перехід «Забайкальськ — Маньчжурія». Є підприємства з ремонту та обслуговування залізничного транспорту. Виконується переробка молока, випуск хліба та хлібобулочних виробів.
Район перетинає Забайкальська залізниця (станції Харанор, Даурія, Білютуй, зуп. п. 6639-км, Мацієвська, Забайкальськ). Залізнична лінія «Каримська — Забайкальск» сполучає Росію з Китаєм. Мережа автодоріг загального користування забезпечує внутришньорайонне сполучення. Федеральне значення має автомагістраль А166 «Чита — Забайкальськ», що з'єднує Росію з Китаєм.
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2019 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
- ↑ Численность и размещение населения Забайкальского края 2010 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
- ↑ Чисельність населення за національністю в Читинській області — проєкт «Lingvarium» (рос.)
- Енциклопедія Забайкалля. [Архівовано 7 жовтня 2015 у Wayback Machine.]