Заболотний Аркадій Мусійович

Заболотний Аркадій Мусійович
Генерал-майор  Генерал-хорунжий
Загальна інформація
Народження	7 січня 1870 Остер, Чернігівська губернія, Російська імперія
Смерть	18 квітня 1928 Белград, Королівство Югославія
Громадянство	УНР
Національність	українець
Військова служба
Роки служби	1890–1918 Російська імперія 1918–1919  УНР
Приналежність	УНР
Вид ЗС	Армія УНР
Формування	4-й Київський корпус
Війни / битви	Російсько-японська війна Перша світова війна Радянсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден Святої Анни 3 ступеня Орден Святої Анни 4 ступеня Орден Святого Станіслава 2 ступеня Орден Святого Станіслава 3 ступеня Орден Святого Володимира 4 ступеня

Заболотний Аркадій Мусійович (7 січня, 1870, місто Остер, Чернігівська губернія — 18 квітня, 1928, місто Белград, Королівство Югославія) — генерал хорунжий Української Держави, військовий діяч Російської імператорської армії та армії Української Народної Республіки, учасник Російсько-японської війни, учасник Першої світової війни.

Життєпис

Народився 7 січня 1870 року у місті Остер Чернігівської губернії. Закінчив Чугуївське піхотне юнкерське училище (1894), з 1890 року підпоручик на військовій службі у 32-му піхотному Кременчуцького полку.

Брав участь у Російсько-японській війні. Закінчив Миколаївську академію Генерального штабу за 1-м розрядом (1904), служив на штабових посадах у Київській військовій окрузі. Одружився з Марією Михайлівною Невеженою, уродженкою міста Києва з купецької родини.

Протягом 1904-1905 років бере участь у Російсько-японській війні, з березня 1905 року — обер-офіцер особливих доручень при штабі 21-го армійського корпуса. З 6 вересня 1908 року — викладач Чугуївського піхотного юнкерського училища. 3 25 березня 1912 — полковник, а 5 серпня 1912 — старший ад'ютант штабу Київської військової округи. Брав участь у Першій світовій війні. У 1916–1917 — командир 35-го піхотного Брянського полку. З 10 жовтня 1917 — генерал-майор, начальник штабу 26-го армійського корпусу. Спадковий дворянин.

З листопада 1917 року — начальник 78-ї піхотної дивізії, яка під його керівництвом була українізована. 14 січня 1918 року обраний українською армійською радою головнокомандувачем 9-ї армії Української Народної Республіки. З 12 жовтня 1918 року — начальник штабу 4-го Київського корпусу Армії Української Держави. З 26 грудня 1918 — уповноважений у справі ліквідації майна військових частин у Києві та Київщині. 16 січня 1919 року звільнився з військової служби.

З травня 1920 — на еміграції. Помер у передмісті Белграда, Королівство Югославія, похований там на новому міському цвинтарі.

Нагороди

• Орден Святої Анни ІІІ та IV ступінь
• Орден Святого Станіслава ІІ та ІІІ ступінь
• Орден Святого Володимира IV ступеня

Джерела

• Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української народної республіки (1917-1921): Наукове видання. - К.: Темпора, 2007.
• Тинченко Ярослав . Українські збройні сили: березень 1917 р. — листопад 1918 р. (організація, чисельність, бойові дії): наукове видання.— К.:Темпора, 2009. С. 261.