Очікує на перевірку

Заболотний Геннадій Вадимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Заболотний Геннадій Вадимович
Народився1 травня 1966(1966-05-01) (58 років)
Гайворон, Кіровоградська область, Українська РСР, СРСР
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьполітик, бізнесмен
Alma materЦНТУ (1990), ЦНТУ (2004) і Київський національний університет внутрішніх справ (2006)
Знання мовукраїнська і російська
ПартіяВсеукраїнське об'єднання «Черкащани» (2014) і Європейська Солідарність
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Заболотний.

Генна́дій Вади́мович Заболо́тний — український політик і підприємець. Голова Березовського району Одеської області (2015—2018) і Деснянського району Києва (2018—2019). Депутат Кіровоградської обласної ради IV і V скликань. Був членом Християнсько-демократичної партії України та «Європейської солідарності».

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 1 травня 1966 року в Гайвороні Кіровоградської області[1].

У 1983 році вступив до Кіровоградського інституту сільськогосподарського машинобудування. З 1984 по 1986 рік проходив строкову службу в армії. Закінчив інститут в 1990 році за спеціальністю «машини і технологія обробки металів тиском», здобувши кваліфікацію «інженер-механік». З 1990 по 1991 рік працював інженером-конструктором III категорії в науково-дослідному секторі Кіровоградського інституту сільськогосподарського машинобудування[1][2].

У 1991 році був фахівцем з укладання договорів у кіровоградській товарній біржі «Ятрань». З 1991 по 1993 рік — брокер брокерської фірми «Лан» у Кіровограді. З 1993 по 2003 рік був директором підприємства «Роздол» у Кіровограді. З 1999 по 2009 керував кіровоградським підприємством «Бон Вояж Груп». З 2000 по 2015 рік також був арбітражним керівником у Кіровограді. У 2000 році став головою кіровоградського відділення Християнсько-демократичної партії України[3]. На платній основі був помічником народного депутата IV скликання Кирила Поліщука (2002—2006)[4].

У 2004 році закінчив Кіровоградський національний технічний університет за спеціальністю «фінанси». Був депутатом Кіровоградської обласної ради IV і V скликань. На виборах 2006 року до Верховної Ради був включений в список Блоку Народно-демократичних партій. У 2006 році закінчив Національну академію внутрішніх справ України за спеціальністю «правознавство». У 2012 році балотувався в парламент по 99 округу (Кіровоградська область), проте знову обраний не був. У 2015 році став директором компанії «Аптекар-Груп»[1][5].

На місцевих виборах 2015 року балотувався в Одеську обласну раду від Блоку Петра Порошенка «Солідарність»[5]. 10 вересня 2015 року Президент України Петро Порошенко призначив Заболотного главою Березовської районної державної адміністрації Одеської області[6]. 15 січня 2018 року Порошенко призначив його на аналогічну посаду в Деснянському районі Києва[1]. Після того як президентом України став Володимир Зеленський, Заболотний був звільнений зі своєї посади. Указ про його звільнення був підписаний 23 липня 2019 року[7].

18 березня 2020 року прем'єр-міністр Денис Шмигаль призначив Заболотного заступником Міністра Кабінету Міністрів України[8]. 8 липня 2020 року він отримав нову посаду — заступник голови Національного агентства України з питань державної служби[9].

Родина

[ред. | ред. код]

Одружений. Має двох синів і дочку[10].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація. desn.kyivcity.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 16 липня 2021. Процитовано 10 серпня 2020.
  2. ↑ ​Заболотный Геннадий Вадимович. LB.ua. Архів оригіналу за 16 липня 2021. Процитовано 10 серпня 2020.
  3. ↑ Довідка (PDF) (укр.). Архів оригіналу (PDF) за 16 липня 2021. Процитовано 16 липня 2021.
  4. ↑ Посіпаки: Заболотний Геннадій Вадимович, помічник народного депутата. posipaky.info. Архів оригіналу за 16 липня 2021. Процитовано 10 серпня 2020.
  5. ↑ а б Заболотний Геннадій Вадимович — вся правда Біографія, Балотування, Фракції, Декларація. www.chesno.org. Архів оригіналу за 16 липня 2021. Процитовано 10 серпня 2020.
  6. ↑ РОЗПОРЯДЖЕННЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №699/2015-рп. Офіційне інтернет-представництво Президента України (укр.). Архів оригіналу за 16 липня 2021. Процитовано 10 серпня 2020.
  7. ↑ РОЗПОРЯДЖЕННЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №237/2019-рп. Офіційне інтернет-представництво Президента України (укр.). Архів оригіналу за 16 липня 2021. Процитовано 10 серпня 2020.
  8. ↑ Про призначення Заболотного Г. В. заступником Міністра Кабінету Міністрів України. kmu.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 16 липня 2021. Процитовано 10 серпня 2020.
  9. ↑ Про призначення Заболотного Г. В. заступником Голови Національного агентства України з питань державної служби. kmu.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 16 липня 2021. Процитовано 10 серпня 2020.
  10. ↑ Уродженця Кіровоградщини призначили заступником міністра. Центральноукраїнське бюро новин (CBN) (укр.). 18 березня 2020. Архів оригіналу за 16 липня 2021. Процитовано 10 серпня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Заболотний_Геннадій_Вадимович&oldid=42579390