Забродський Павло Францевич
Забродський Павло Францевич | |
---|---|
Народився |
20 серпня 1951 (72 роки) Дубно, Ровенська область, Українська РСР, СРСР |
Країна |
СРСР Росія |
Діяльність | лікар |
Alma mater | Військово-медична академія імені С. М. Кірова |
Галузь | токсикологія |
Вчене звання | професор |
Науковий ступінь | доктор медичних наук |
Військове звання | полковник |
Нагороди |
Павло Францович Забродський (нар. 20 серпня 1951, Дубно) — російський токсиколог українського походження, заслужений діяч науки Російської Федерації.
Навчання[ред. | ред. код]
П.Забродський навчався у Військово-медичній академії імені С. М. Кірова в 1968—1974 роках. Закінчив факультет підготовки військових лікарів для сухопутних і ракетних військ з відзнакою. Згодом, у 1981—1983 роках також з відзнакою закінчив факультет керівного медичного складу, токсикологія[1][2][3][4][5][6][7][8]. До 1981 року служив на науково-дослідному полігоні Міністерства оборони СРСР (лікар-психофізіолог, начальник лабораторії фізіологічних досліджень, радіометричного і дозиметричного контролю).
У 1982 році він отримав вчений ступінь кандидата медичних наук (в період навчання у Військово-медичної академії), а в 1991 році — доктора медичних наук. Вчене звання «професор» присвоєно ВАК СРСР на початку 1992 року[2].
Трудова діяльність[ред. | ред. код]
П.Забродський працював у 1992—1999 роках начальником кафедри токсикології та медичного захисту Військово-медичного факультету при Саратовському державному медичному університеті)[1]. З 1993 по 1997 рік — професор кафедри наркології і традиційної медицини в Саратовському державному медичному університеті за сумісництвом.
Також обіймав посаду головного радіолога[9][10][11] при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (березень — червень 1987 р.).
Полковник медичної служби у відставці[2][12]
Наукова діяльність[ред. | ред. код]
З 2000 року П.Забродський — професор Саратовського військового інституту біологічної та хімічної безпеки, а з 2011 року — професор Саратовського медичного університету «Реавіз». Експерт Бюро судово-медичної експертизи органу управління охороною здоров'я Саратовської області.
Заслужений діяч науки Російської Федерації (2007)[13].
Також П.Забродський — керівник секції медичного забезпечення Поволзької відділення Академії військових наук Російської Федерації, голова Саратовського відділення Всеросійської громадської організації токсикологів, головний токсиколог Саратовської області (1987—1989 рр.), дійсний член Нью-Йоркської академії наук (1995), академік Академії військових наук Російської Федерації (1996), РАПН[14] (1997), співзасновник громадської організації «Міжнародна академія тверезості»[15], лікар-токсиколог вищої категорії[16], лікар психіатр-нарколог.
П.Забродський розробив новий напрямок у науці — «Імунотоксикологія ксенобіотиків та фармакологічна корекція постінтоксикаційних імунодефіцитних станів».[1][5][3][8] Займається дослідженнями в галузі імунотоксикології з 1975 року.[17]
З 1993 року П.Забродський включив загальні питання імунотоксикологіі в програму викладання військової токсикології, радіології та медичного захисту на кафедрі токсикології Військово-медичного факультету при Саратовському державному медичному університеті (тут вперше в Росії почали викладати основи імунотоксикології[9][1][3]). Опублікував оригінальні методи дослідження в токсикології, імунотоксикології й імунофармакології, вивчив імунотоксичні властивості більше 30 небезпечних хімічних речовин та обґрунтував застосування численних засобів, спрямованих на зниження постінтоксикаційних інфекційних ускладнень і захворювань. Експериментально встановив, що токсиканти розрізняються по переважного ураження Т-хелперів 1, Т-хелперів 2 і порушення функції цих субпопуляцій лімфоцитів в рівній мірі[18][19]. Досліджуючи механізми імунотоксичності різних ксенобіотиків, вніс великий внесок у фундаментальні уявлення про регуляцію іммунної системи при впливі хімічних речовин[3][20][21]. Найбільш значущі дослідження: імунотропних ефекти токсичних речовин, роль холінергічної системи в регуляції імунного гомеостазу, вивчення способів профілактики і лікування вторинних імунодефіцитних станів при отруєннях і в екологічно неблагополучних регіонах[22][1][3][4][21].
У 1986 році П.Забродський відкрив, а в 1987—1995 році опублікував дані, що свідчать про те, що холінергічна стимуляція знижує летальність тварин від сепсису[23][24][25][26]. В даний час вивченню даного феномену, який реалізується внаслідок «холінергічного протизапального шляху»[en], присвячено багато робіт. У 2010 році показав, що зниження летальності від сепсису під впливом холінергічної стимуляції, обумовлено зменшенням продукції прозапальних цитокінів[27][28]. У 2015 році він встановив, що активація α7n-ацетилхолинорецепторів (α7nAChR) та застосування антитіл до ФНП-α істотно знижує летальність мишей від експериментального сепсису внаслідок зменшення в крові концентрації прозапальних цитокінів ФНП-α, ІЛ-1β,ІЛ-6. При комбінованому застосуванні антитіл до ФНП-α та агоніста α7nAChR спостерігався їх адитивний ефект[29][30]. Аналогічний ефект був встановлений при комбінованій дії агоніста М1-ацетилхолінорецепторів і активатора a7n-ацетилхолінорецепторів[31].[32]. У 2016 році П.Забродський відкрив наявність α7nAChR на В-лімфоцитах, встановив зниження їх функції при активація α7nAChR після інтоксикації фосфорорганічними сполуками[33][34]. Наукові роботи П.Забродського використані для розробки єдиної, гармонізованої з міжнародними, державної класифікації токсичності і небезпеки хімічних сполук [1][3][8][4] [35][36].
Нагороди[ред. | ред. код]
За видатні наукові праці в галузі імунології, порівняльної і експериментальної патології та великі наукові досягнення в галузі біології та біомедицини був представлений вченою радою Саратовського військового інституту біологічної та хімічної безпеки (протокол від 16 січня 2008 року) на здобуття премії РАН імені В. І. Мечникова[16][1][3][4].
- Орден Мужності (1998)
- Орден Ломоносова (2007)
- Почесне звання Заслужений діяч науки Російської Федерації (2007)
- Медаль «За відзнаку у військовій службі» (1990)
- Медаль «За бездоганну службу» в Збройних силах СРСР III ступеня (1979)
- Медаль «За бездоганну службу» в Збройних силах СРСР II ступеня (1984)
- Медаль «За бездоганну службу» в Збройних силах СРСР I ступеня (1989)
- Ювілейна медаль «60 років Збройних Сил СРСР»[37]
- Ювілейна медаль «70 років Збройних Сил СРСР»[38]
- Ювілейна медаль «200 років МІНІСТЕРСТВУ ОБОРОНИ»[39]
- Медаль «Учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС»[40]
- Медаль «XV років Федерального управління з безпечного зберігання та знищення хімічної зброї»[41]
- Медаль «30 років ліквідації аварії на ЧАЕС»[42]
- Відзнаку «За заслуги в знищенні хімічної зброї I ступеня»[43]
- Відзнака «За внесок у хімічне роззброєння»[44]
- Медаль"В пам'ять про ліквідацію наслідків катастрофи на ЧАЕС" (2006) та ін.
- Значок «Відміннику охорони здоров'я» (СРСР) (1988)
Публікації[ред. | ред. код]
Автор більше 550 наукових робіт[17], в тому числі монографій («Иммунотропные свойства ядов и лекарственных средств», «Иммунотоксикология ксенобиотиков», «Иммунотоксикология фосфорорганических соединений» тощо.) та розділу монографії «Общая токсикология». Він засновник наукової школи в області іммунотоксікологіі ксенобіотиків[22][45][21].
Основні роботи[ред. | ред. код]
- Бадюгин И. С., Забродский П. Ф., Поляруш В. П. и др. Военная токсикология, радиология и защита от оружия массового поражения. Под ред. И. С. Бадюгина. — М.: Военное издательство, 1992. — 336 с.
- Забродский П. Ф. Иммунотропные свойства ядов и лекарственных средств. — Саратов: Изд-во СГМУ, 1998. — 213 с. — ISBN 5-7213-0173-2.
- Забродский П. Ф., Германчук В. Г., Трошкин Н. М. Иммуностимуляторы. — Саратов: «Аквариус», 2001. — 109 с.
- Забродский П. Ф. Влияние ксенобиотиков на иммунный гомеостаз / Общая токсикология. Под ред. Б. А. Курляндского, В. А. Филова. — М.: Медицина, 2002. — С. 352—384. — ISBN 5-225-04609-6.
- Забродский П. Ф., Лим В. Г., Мальцева Г. М. и др. Иммунотропные свойства холинергических веществ. Под ред. П. Ф. Забродского. — Саратов: «Научная книга», 2005. — 239 с. — ISBN 5-93888-806-9.
- Забродский П. Ф., Мандыч В. Г. Иммунотоксикология ксенобиотиков. — Саратов: Изд-во СВИБХБ, 2007. — 420 с. — ISBN 978-5-91272-254-7.
- Забродский П. Ф. Иммунотоксикология фосфорорганических соединений. — Саратов: Изд-во «Саратовский источник», 2016.- 289 с. — ISBN 978-5-91879-561-3.
- Інші роботи
- Забродский П. Ф., Шилохвостов Н. Г., Лужняк А. И. и др. Неотложная помощь при отравлениях ядовитыми техническими жидкостями. Профилактика поражений. — Хабаровск, 1985.
- Ядовитые растения и животные Дальнего Востока: клиника интоксикаций, неотложная помощь, профилактика. — Хабаровск, 1985.
- Постинтоксикационные иммунодефицитные состояния. — Саратов, 1992.
- Забродский П. Ф., Королев А. С. Санитарно-гигиенические и токсико-радиологические аспекты медицины катастроф. — Саратов: Изд-во Саратовского мед. ин-та, 1993. — 69 с.
- Медико-психологические аспекты подготовки военных врачей. Саратов: Изд-во Саратовского мед. ин-та, 1993. — 71 с.
- Характеристика острых отравлений токсичными химическими веществами, неотложная помощь. — Саратов, 1999.
- Методы и модели нейролингвистического программирования в обучении. — Саратов, 2004.
- Токсикология ядовитых технических жидкостей. — Саратов, 2005.
- Забродский П. Ф., Лим В. Г. Токсикология спиртов и хлорированных углеводородов. — Саратов: Изд-во СГМУ, 2006.
- Химия и токсикология спиртов и хлорированных углеводородов. — Саратов, 2007.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж Россия: институты гражданского общества. c-society.ru. Архів оригіналу за 21 серпня 2017. Процитовано 10 вересня 2017.
- ↑ а б в Военно-медицинский журнал [Архівовано 9 грудня 2017 у Wayback Machine.]. 2011. Т. 332. № 8. с. 92
- ↑ а б в г д е ж Депутатские дела. ДепДела.ру. Архів оригіналу за 21 серпня 2017. Процитовано 10 вересня 2017.
- ↑ а б в г Забродский Павел Францевич - Известные ученые. www.famous-scientists.ru. Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 22 березня 2022.
- ↑ а б Павел Францевич Забродский (к 60-летию со дня рождения). Экспериментальная и клиническая фармакология. 74 (8): 48–. 21 августа 2017. Архів оригіналу за 21 серпня 2017. Процитовано 10 вересня 2017 — через ekf.folium.ru.
- ↑ Научные школы - Известные ученые. famous-scientists.ru. Архів оригіналу за 22 вересня 2017. Процитовано 10 вересня 2017.
- ↑ Иммунотоксикология ксенобиотиков - Известные ученые. famous-scientists.ru. Архів оригіналу за 12 травня 2018. Процитовано 10 вересня 2017.
- ↑ а б в Pavel Franzevich Zabrodskii (On the occasion of his 60th birthday). Toxicological Review. 109(4). 2011. P. 56. ResearchGate. Архів оригіналу за 21 серпня 2017. Процитовано 10 вересня 2017.
- ↑ а б ЗАБРОДСКИЙ Павел Францевич, фото, биография. persona.rin.ru. Архів оригіналу за 26 серпня 2017. Процитовано 10 вересня 2017.
- ↑ Военно-медицинский журнал [Архівовано 21 серпня 2017 у Wayback Machine.] Т. 322, № 9, Сентябрь, 2001, C. 88—89
- ↑ Военно-медицинский журнал [Архівовано 21 серпня 2017 у Wayback Machine.]. 2011. Т. 332. № 8. с. 92
- ↑ P.F. Zabrodskii (60 years) 2011, Military Medical Journal, 332(8). Р. 92. ResearchGate. Архів оригіналу за 21 серпня 2017. Процитовано 10 вересня 2017.
- ↑ Указ Президента РФ от 26.01.2007 «О награждении государственными наградами Российской Федерации»
- ↑ Западно-Сибирское отделение Российской академии естественных наук. Архів оригіналу за 2 березня 2014. Процитовано 13 квітня 2019.
- ↑ Об Академии :: Международная Академия Трезвости. intacso.ru. Архів оригіналу за 21 серпня 2017. Процитовано 10 вересня 2017.
- ↑ а б Забродский Павел Францевич - Известные ученые. www.famous-scientists.ru. Архів оригіналу за 21 серпня 2017. Процитовано 10 вересня 2017.
- ↑ а б Россия: институты гражданского общества. c-society.ru. Архів оригіналу за 21 серпня 2017. Процитовано 10 вересня 2017.
- ↑ Забродский П. Ф. и соавт. Характеристика редукции функции субпопуляций Т-лимфоцитов и продукции ими цитокинов при подостром отравлении разными токсикантами. Бюллетень экспериментальной биологии и медицины. 2008. Т. 146, № 8. С. 200—203.
- ↑ P.F.Zabrodskii et al. Inhibition of function of T cell subpopulations and decrease in cytokine production during subacute poisoning with various toxicants. Bulletin of Experimental Biology and Medicine. 2008, August; 146(2: 234—236.
- ↑ Павел Францевич Забродский (к 60-летию со дня рождения). Экспериментальная и клиническая фармакология. 74 (8): 48–. 21 августа 2017. Архів оригіналу за 21 серпня 2017. Процитовано 10 вересня 2017 — через ekf.folium.ru.
- ↑ а б в Pavel Franzevich Zabrodskii (On the occasion of his 60th birthday). Toxicological Review. 109(4). 2011. P. 56. ResearchGate. Архів оригіналу за 21 серпня 2017. Процитовано 10 вересня 2017.
- ↑ а б http://ekf.folium.ru/index.php/ekf/article/view/406/370 [Архівовано 21 серпня 2017 у Wayback Machine.] Экспериментальная и клиническая фармакология. 2011. Т. 74, № 8.С. 48]
- ↑ Забродский П. Ф. Влияние армина на факторы неспецифической резистентности организма и первичный гуморальный ответ. Фармакол. и токсикол. 1987. Т. 50, № 1. С. 57—60.
- ↑ P.F.Zabrodskii. Effect of armin on nonspecific resistance factors of the body and on the primary humoral immune response. Farmakol. Toksikol. 1987, January-February; 50(1):57—60.
- ↑ Забродский П. Ф. Изменение антиинфекционной неспецифической резистентности организма под влиянием холинергической стимуляции. Бюл. эксперим. биол. и мед. 1995. Т. 119, № 8. С. 164—167.
- ↑ P.F. Zabrodskii. Variation in antiinfectious nonspecific resistance of the organism caused by cholinergic stimulation. Bulletin of Experimental Biology and Medicine. 1995, August; 120(2): 809—811.
- ↑ Забродский П. Ф. Оценка влияния ацетилхолина на летальность мышей от сепсиса и продукцию провоспалительных цитокинов. Бюллетень экспериментальной биологии и медицины. 2010. Т. 150, № 9. С. 309—311.
- ↑ P.F. Zabrodskii. Effect of acetylcholine on mortality of mice from sepsis and proinflammatory cytokine production. Bulletin of Experimental Biology and Medicine. 2011 January; 150(3):340—342.
- ↑ Забродский П. Ф. и соавт. Влияние активации α7n-ацетилхолинорецепторов и антител к ФНО-α на летальность мышей и концентрацию провоспалительных цитокинов в крови в раннюю фазу сепсиса. Бюллетень экспериментальной биологии и медицины. 2015. Т. 156, № 6. С. 713—715.
- ↑ P.F. Zabrodskii et al. Effect of α7n-Acetylcholine receptor activation and antibodies to TNF-α on mortality of mice and concentration of proinflammatory cytokines during early stage of sepsis. Bulletin of Experimental Biology and Medicine. 2015, October; 159(6): 740—742.
- ↑ Забродский П. Ф. и соавт. Комбинированное действие агониста М1-ацетилхолинорецепторов ТВРВ и активатора a7n-ацетилхолинорецепторов GTS-21 на летальность мышей и концентрацию провоспалительных цитокинов в крови при сепсисе. Бюллетень экспериментальной биологии и медицины. 2016. Т. 162, № 12. С. 718-721.
- ↑ P.F. Zabrodskii et al. Combined effects of M1 muscarinic acetylcholine receptor agonist TBPB and α7n-acetylcholine receptor activator GTS-21 on mouse mortality and blood concentration of proinflammatory cytokines in sepsis. Bulletin of Experimental Biology and Medicine. 2017, April; 162(6): 750—753.
- ↑ Забродский П. Ф. и соавт. Роль a7-никотиновых ацетилхолиновых рецепторов В-клеток в реализации иммунотоксического эффекта фосфорорганических соединений. Бюллетень экспериментальной биологии и медицины. 2016. Т. 161, № 6. С. 733—735.
- ↑ P.F. Zabrodskii et al. Role of α7-nicotinic acetylcholine receptors of B cells in the immunotoxic effect of organophosphorus compounds. Bulletin of Experimental Biology and Medicine. 2016, October; 161(6): 779—781.
- ↑ Категории риска и обозначения (классификация) опасности и токсичности химических веществ согласно директивам ЕС. Архів оригіналу за 18 квітня 2015. Процитовано 10 вересня 2017.
- ↑ Классы токсичности (опасности) химических веществ по ГОСТ. Архів оригіналу за 18 квітня 2015. Процитовано 10 вересня 2017.
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР от 28 января 1978 г.
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР от 24 января 1988 г.
- ↑ Приказ Министра обороны Российской Федерации от 30 августа 2002 г. № 300
- ↑ Государственный Комитет СССР по Труду и Социальным Вопросам от 14 мая 1990 г.
- ↑ Приказ начальника Федерального управления по безопасному хранению и уничтожению химического оружия при Федеральном агентстве по промышленности от 5 февраля 2007 г. № 40
- ↑ Решение Президиума Центрального Совета Союза «Чернобыль» России от 26 апреля 2016 г.
- ↑ Приказ начальника Федерального управления по безопасному хранению и уничтожению химического оружия при Федеральном агентстве по промышленности от 1 декабря 2006 г. № 392
- ↑ Приказ начальника Федерального управления по безопасному хранению и уничтожению химического оружия при Федеральном агентстве по промышленности от 10 августа 2011 г. № 181
- ↑ Архив новостей - РПОХБВ. www.rpohv.ru. Архів оригіналу за 16 вересня 2017. Процитовано 10 вересня 2017.
Література[ред. | ред. код]
- Военно-медицинский журнал. — 2001. — Т. 322, № 9. — C. 88—89.
- Военно-медицинский журнал. — 2011. — Т. 327, № 8. — С. 92.
- Экспериментальная и клиническая фармакология. — 2011. — Т. 74, № 8. — С. 48.
- Токсикологический вестник. — 2011. — № 4 (109). — С. 56.
|
- Народились 20 серпня
- Народились 1951
- Уродженці Дубна
- Випускники Військово-медичної академії імені С. М. Кірова
- Доктори медичних наук
- Кавалери ордена Мужності
- Нагороджені медаллю «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
- Нагороджені медаллю «За відзнаку у військовій службі»
- Нагороджені медаллю «За відзнаку у військовій службі» 2 ступеня
- Нагороджені медаллю «60 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «70 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «За бездоганну службу» (СРСР)
- Нагороджені медаллю «За бездоганну службу» 2 ступеня
- Нагороджені медаллю «За бездоганну службу» 3 ступеня
- Нагороджені медаллю «200 років Міністерству оборони»
- Заслужені діячі науки Російської Федерації
- Відмінники охорони здоров'я СРСР
- Російські військові лікарі
- Радянські військові лікарі
- Імунологи СРСР
- Полковники (Російська Федерація)
- Полковники (СРСР)