Завадський Юхим Дмитрович
| Завадський Юхим Дмитрович | |
|---|---|
 | |
| Народження | 1 (13) квітня 1884  Золочів, Золочівська волость, Харківський повіт, Харківська губернія, Російська імперія |
| Смерть | 20 століття невідомо |
| Країна |  Російська імперія СРСР |
| Освіта | Чугуївське військове училище (1909) |
| Звання |  Штабскапітан |
| Війни / битви | Перша світова війна |
| Нагороди |   |
Юхим Дмитрович Завадський (1 (13) квітня 1884[1], Золочів, Харківська губернія — не раніше 1930) — офіцер російської імператорської армії, згодом після революції — телеграфіст Харківського телеграфу, бухгалтер колгоспу. Учасник Першої світової війни, жертва радянських репресій.
Походив з селян Харківської губернії[2]. Здобув домашню освіту, після чого продовжив навчання на кадрового військового[1].
Військову освіту здобув у Чугуївському піхотному юнкерському училищі, яке закінчив по 1-му розряду, отримавши 6 (22) серпня 1909 року звання підпоручик, після чого проходив службу в Російській імператорській армії[1]. Проходив службу в різних частинах — зокрема в — 41-му Сибірському стрілецькому полку, до жовтня 1916 року мав звання штабскапітана. Брав участь у Першій світовій війні[3].
Після Жовтневої революції і Громадянської війни жив у своєму рідному місті Золочеві на території Української РСР. Працював телеграфістом Харківського центрального телеграфу. У 1927 році був заарештований за звинуваченням в антирадянській діяльності, рішення у справі відсутнє. 24 квітня 1929 заарештований вдруге за зв'язок з польським шпигуном і визначенням колегії ОДПУ від 18 січня 1930 був засуджений за статтею 5410 Кримінального кодексу Української РСР до позбавлення волі строком на 10 років. Подальша доля невідома. Реабілітований 7 липня 1989 року[2].
- 20 квітня 1915 року — орден святої Анни IV ступеня (Анненська зброя)[4];
- 31 жовтня 1916 року — орден святої Анни III ступеня[5];
- 07 листопада 1916 року — орден Святого Станіслава II ступеня з мечами[3].
Дружина — Вставська Варвара Петрівна, православна. Народилася орієнтовно в 1896 році в родині учасника Російсько-Японської війни Петра Кузьмича Вставського і була однією з дев'ятьох дітей (4 сестри та 4 братів)[6]. У 1916 році закінчила медичний факультет Імператорського Томського університету з присвоєнням звання зубного лікаря з відзнакою[7].
- ↑ а б в 41-й Сибирский стрелковый полк. №944, Список (по старшинству в чинах) генералам, штаб и обер-офицерам и классным чиновникам управления 11-й стрелковой дивизии. Российский Государственный Военно-исторический архив (рос.). с. 73. Процитовано 5 жовтня 2023.
- ↑ а б Реабілітовані історією, 2005, с. 464.
- ↑ а б Государь император, в 8-1 день октября 1916 года, всемиливейше соизволил пожаловать орденов Станислава 2-й степени с мечами. Памяти героев Великой войны (рос.). Процитовано 5 жовтня 2023.
- ↑ на сайте Памяти героев Великой войны
- ↑ на сайте Памяти героев Великой войны
- ↑ Вставский Петр Кузьмич. Офицеры русской императорской армии (рос.). Процитовано 5 жовтня 2023.
- ↑ Известия Томского университета. Книга LXVI, стр.69 на сайте Электронной библиотеки Томского государственного университета
- Завадський Юхим Дмитрович // Реабілітовані історією. Харківська область. Книга 1. Частина 1. / В. Г. Дулуб (голова). — Київ—Харків : Оригінал, 2005. — 800 с. — ISBN 9666490161.
- Народились 13 квітня
- Народились 1884
- Уродженці Золочева (смт)
- Померли у 20 столітті
- Випускники Чугуївського військового училища
- Штабскапітани (РІА)
- Кавалери ордена Святого Станіслава 2 ступеня з мечами
- Кавалери ордена Святої Анни 3 ступеня
- Кавалери ордена Святої Анни 4 ступеня
- Кавалери ордена Святої Анни 4 ступеня з написом «За хоробрість»
- Посмертно реабілітовані
- Уродженці Харківського повіту
- Російські військовики Першої світової війни
- Репресовані в СРСР