Заводський район (Миколаїв)
| Заводський район | ||||
|---|---|---|---|---|
 Вид на Намив | ||||
| Основні дані | ||||
| Країна: |
 Україна | |||
| Місто: |
 Миколаїв | |||
| Утворений: | 1940 | |||
| Населення: | 131569 (2008) | |||
| Площа: | 27 км² | |||
| Географічні координати: | 46°56′30″ пн. ш. 31°56′59″ сх. д. / 46.941820000028° пн. ш. 31.949790000028° сх. д.Координати: 46°56′30″ пн. ш. 31°56′59″ сх. д. / 46.941820000028° пн. ш. 31.949790000028° сх. д. | |||
| Районна влада | ||||
| Адреса адміністрації: | 54020, м. Миколаїв, Погранична, 9 | |||
| Голова районної ради: | Дмитрук Віктор Миронович | |||
| Мапа | ||||
| ||||
|
| ||||
 Заводський район у Вікісховищі | ||||
Заво́дський райо́н — адміністративно-територіальна одиниця міста Миколаєва.
Свою назву район отримав не від слова «завод», а від слова «заводь», якими рясніє район, що розташований по обом берегам Бугу.
Територія району складає 27 км². Включає 173 вулиці і провулки, довжина шляхів загального користування — 112 км. Населення району складає близько 130 тис. осіб, з яких 25 тис. осіб мешкають у приватному секторі, житловий фонд якого складає 6 620 будинків.
Район утворений у червні 1940 року.[1]
| Рік | Кількість населення |
|---|---|
| 1959 | 40 292 |
| 1970 | 73 359 |
| 1979 | 115 567 |
| 1989 | 131 778 |
| 2001 | 132 341 |
| 2008 | 131 569 |
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| російська | 61,68% |
| українська | 37,48% |
| вірменська | 0,15% |
| румунська | 0,15% |
| білоруська | 0,08% |
| болгарська | 0,04% |
| інші | 0,42% |
Район розташований на заході міста. Омивається водами Бузького лиману. Межує з Центральним та Інгульським районами. На лівобережжі розташовані місцевості Ліски, Намив й Слобідка, Ліски-2, а також компактні мікрорайони самозабудов, що склалися історично (Залізничне селище, робітниче селище Ялти, Абісинія). На правобережжі — Велика Корениха й Мала Корениха.
Заводський район за весь час свого існування є основним промисловим районом м. Миколаєва. 36,8 % усіх промислових підприємств, наприклад, ДАХК «Чорноморський суднобудівний завод», завод ЗБВ, «Екватор», СП «Нібулон», мелькомбінат, морський і річковий порти, портовий елеватор, ЗАТ «Індодежда», ПП «Вікі». З 1901 року працював Миколаївський лікеро-горілчаний завод (ліквідований у 2010).
- ↑ Відомості Верховної Ради СРСР. — 1940. — № 30 (93). — 12 вересня. — С. 4.
- Рішення від 23 січня 2015 № 45/3 Про затвердження Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства м. Миколаєва на 2015-2019 роки (внесення змін та доповнень №2/23 від 28.01.16). Миколаївська міська рада. Архів оригіналу за 21 березня 2017. Процитовано 28.05.2017.
- Станислав Козлов (13 марта 2008). Владимир Клименко: «Наша работа направлена на повышение качества жизни». «Вечерний Николаев». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 30 квітня 2009.
| ||||||||||||||||
| |||||||
|
Це незавершена стаття про Миколаїв. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |