Загорб (Ужгородський район)

село Загорб
Країна	Україна
Область	Закарпатська область
Район	Великоберезнянський район
Рада	Загорбська сільська рада
Код КАТОТТГ	UA21100170060028031
Основні дані
Засноване	1551
Населення	571
Площа	36,547 км²
Густота населення	15,62 осіб/км²
Поштовий індекс	89011
Телефонний код	+380 03135
Географічні дані
Географічні координати	49°0′48″ пн. ш. 22°39′46″ сх. д. / 49.01333° пн. ш. 22.66278° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	526 м
Відстань до; обласного центру	68 км
Відстань до; районного центру	27 км
Найближча залізнична станція	Жорнава
Відстань до; залізничної станції	4 км
Місцева влада
Адреса ради	89011 с.Загорб
Карта
	Загорб
	Загорб
Мапа

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Загорб.

За́горб — село в Україні, у Закарпатській області, Ставеньської сільської територіальної громади Ужгородського району (до 2020 року Великоберезнянського району). Населення 571 чоловік станом на 2001 рік. Центр сільради. Село розташоване у гірській місцевості в долині потічка, правої притоки річки Уж.

У 1582-перша згадка про Zahorb.

1773-Zahorb, 1800-Zahor, 1808-Zahorb, 1913-Határhegy

У 1638 році в селі проживали дві шолтиські родини, вісім селянський і 21 желярська родини.

У 1725 році згідно з податковими списками у селі проживало більше 7 кріпацьких родин. Тоді в селі працював водяний млин.

За переказами, перша дерев'яна церква св. Василя Великого стояла в урочищі Стара Цирьков. Про неї з 1751 року є відомості. Вона знаходилася у поганому стані, але мала старі і нові церковні образи та церковні книги. Після 1751 року збудували нову церкву в урочищі Пелекінська загорода.

Нині домінантною церквою Загорба є церква св. Василя Великого, споруджена у 1885 році.

Церква св. Василя Великого. 1885.

У 1751 р. згадують дерев'яну церкву св. Василя Великого з двома дзвонами, що вже руйнувалася і мала частково старі, а частково нові образи, а також усі церковні книги. Очевидно, після цього збудували ще одну дерев'яну церкву. В 1892 р. в селі Сіль розібрали поганенький будиночок півцевчителя, що був споруджений з деревини розібраної в Загорбі церкви.

Перша дерев'яна церква стояла в місцині, що дотепер зветься Стара Цирьков, друга була в урочищі Пелекійська Загорода.

Тепер у селі — типова мурована базилічна церква, яку споруджували впродовж 12 років, а село тоді налічувало, як розповідає колишній дяк Василь Іваниця, приблизно 30 хат. Камінь для будівництва брали в урочищі Скалка.

Шематизм 1915 р. вказує на 1885 p., як рік оновлення церкви. В 1922 р. сталася велика пожежа. Згоріла школа, кілька будинків, від церкви лишилися тільки стіни. Того ж року зібрали кошти для відбудови.

Серед уповноважених збирачів пожертв в Ужанському комітаті був Олекса Середник. Храм відновлювали за священика Івана Гомічка, куратора Степана Іваниці. Після ремонту завершення вежі стало нижчим на одну главку.

У вежі розташовано три дзвони, найбільший і найменший з яких виготовила ужгородська фірма «Акорд» у 1930 р. Найдавніший дзвін має латинський напис: «1819 | FABRIKA COMPANARUM JOANNIS SARAFIN IN KALUSZ». У церкві збереглось кілька образів з попередньої дерев'яної церкви. На образі Богородиці зберігся напис: «Сей иконостас далъ измаловати рабъ бжи влека Беге ній за отпущение гріхов Іоан Треныцъ Иванъ Сте | фонишинъ Матій Диковецъ за отпущение гриховъ своих ABC (1806)».

[Цифірь АВС є некоректною: А (1000) + В (2) + + С (200) = 1202. Звідки взялося 1806 — невідомо. Прим. М.Жарких]

У 1988 p. проведено ремонт і замінено багато старих речей. Нові ікони намалювали Василь Дуб та Василь Кешкентій із Жорнави. Місцевий різьбяр Василь Стружак почав робити в 1998 р. досить своєрідний іконостас.

Залізнична платформа Загорб.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 638 осіб, з яких 317 чоловіків та 321 жінка.^[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 549 осіб.^[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.^[3]

Туристичні місця

- храм св. Василя Великого. 1885.

- урочище Пелекійська загорода.

Примітки

↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.

Посилання

Petr Štěpanek. Podkarpatská Rus v letech 1919—1939. Náchod: Konting, 2008. 168s. ISBN 978-80-903308-2-5.

Це незавершена стаття з географії Закарпатської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[населення_1989-1] Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.

[населення_2001-2] Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.

[населення_2001_мова-3] Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.

[1]

[2]

[3]