Задемидко Олександр Миколайович

Задемидко Олександр Миколайович
Народився	22 квітня 1908(1908-04-22) Селезньовський рудник Слов'яносербського повіту Катеринославської губернії, тепер місто Перевальськ Луганської області
Помер	17 жовтня 2001(2001-10-17) (93 роки) місто Москва
Поховання	Троєкуровське кладовище
Країна	СРСР
Національність	українець
Діяльність	політик
Alma mater	ДВНЗ ДонНТУ
Знання мов	російська
Членство	ЦК КПРС
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Партія	КПРС
Нагороди

Олександр Миколайович Задемидко (нар. 22 квітня 1908(19080422), Селезньовський рудник Слов'яносербського повіту Катеринославської губернії, тепер місто Перевальськ Луганської області — 17 жовтня 2001, місто Москва) — радянський державний діяч, міністр вугільної промисловості СРСР (1955—1957). Депутат Верховної Ради СРСР 2 і 5-го скликань. Член ЦК КПРС у 1956—1961 р.

Життєпис

Народився 9 (22 квітня) 1908 року у родині робітника. У 1921—1927 роках — розсильний, котлочист, прибиральник породи, лампонос, кріпильник шахти № 1 Селезньовського рудника (міста Паризька Комуна) на Луганщині.

У 1927—1930 роках — студент робітничого факультету, а у 1930—1935 роках — студент Донецького гірничого інституту, який закінчив у 1935 році та здобув фах гірничого інженера.

Член ВКП(б) з 1930 року.

У 1935—1937 роках — начальник дільниці, помічник головного інженера шахти № 3 міста Прокоп'євськ (тепер Кемеровська область). У 1937—1938 роках — помічник головного інженера комбінату «Кузбасвугілля». У 1938 році — керуючий вугільного тресту в місті Прокоп'євську. У 1938—1939 роках — головний інженер шахти «Північна» комбінату «Кузбасвугілля» в місті Кемерово.

У 1939—1940 роках — на керівній господарській роботі в Народному комісаріаті вугільної промисловості СРСР: головний інженер Головного управління вугільної промисловості Кавказу і Сходу; головний інженер Головного управління вугільної промисловості Донбасу.

У 1940—1942 роках — начальник комбінату «Кузбасвугілля». У 1942—1943 роках — керуючий тресту «Осинникивугілля» Кемеровської області. У 1943—1945 роках — начальник комбінату «Кузбасвугілля».

У 1945 році — уповноважений Народного комісаріату вугільної промисловості СРСР при штабі тилу 1-го Українського фронту.

У 1945—1946 роках — начальник комбінату «Сталінвугілля» УРСР.

У січні — березні 1946 року — народний комісар по будівництву паливних підприємств СРСР. У березні 1946 — грудні 1948 року — міністр будівництва паливних підприємств СРСР.

У грудні 1948 — липні 1954 року — заступник міністра вугільної промисловості СРСР.

У липні 1954 — січні 1955 року — голова Комітету по нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості і гірничому нагляді (Держгіртехнагляд) СРСР.

У січні — березні 1955 року — заступник міністра вугільної промисловості СРСР.

У березні 1955 — травні 1957 року — міністр вугільної промисловості СРСР.

У 1957—1960 роках — голова Ради народного господарства Кемеровського економічного адміністративного району.

У серпні 1960 — вересні 1962 року — заступник начальника, начальник відділу з питань діяльності радянської частини постійних комісій Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ) Держплану СРСР.

У вересні 1962 — лютому 1967 року — завідувач відділом радянської частини постійних комісій апарату постійного представництва СРСР в РЕВ.

У лютому 1967 — жовтні 1987 року — заступник постійного представника СРСР в РЕВ.

З жовтня 1987 року — персональний пенсіонер союзного значення. Похований у Москві на Троєкурівському цвинтарі.

Нагороди та звання

• три ордени Леніна
• орден Жовтневої Революції
• чотири ордени Трудового Червоного Прапора
• орден Дружби народів
• медалі
• знак «Шахтарська слава» 2 і 3 ст.

Джерела

• [1] [Архівовано 21 травня 2018 у Wayback Machine.]
• [2] [Архівовано 21 квітня 2017 у Wayback Machine.]