Перейти до вмісту

Зайончковський Петро Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Зайончковський Петро Андрійович
рос. Пётр Андреевич Зайончковский Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився5 (18) вересня 1904[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Уральськ, Уральська область, Російська імперія[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер30 вересня 1983(1983-09-30)[1] (79 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Москва, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія
 Російська СФРР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьджерелознавець, археограф, бібліограф, викладач університету Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materМосковський інститут філософії, літератури, історії Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьісторія, критика історичних джерел, археографія і бібліографія Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладРосійська державна бібліотека
МДУ Редагувати інформацію у Вікіданих
Вчене званняпрофесор Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор історичних наук
Науковий керівникГотьє Юрій Володимирович Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіГотьє Юрій Володимирович Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніЗахарова Лариса Георгївна
Китаєв Володимир Анатолійовичd
Sergey Mironenkod
Terence Emmonsd
Leonid Belovinskyd
Dmitry Budayevd
Igor Volgind
Boris Itenbergd
Yury Kukushkind
Q4360865? Редагувати інформацію у Вікіданих
Аспіранти, докторантиIgor Volgind
Захарова Лариса Георгївна
Yury Kukushkind
Sergey Mironenkod
Q4360865?
Китаєв Володимир Анатолійовичd
Terence Emmonsd Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяКПРС Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Червоної Зірки
заслужений діяч науки РРФСР

Зайончковський Петро Андрійович (18 вересня (1 жовтня) 1904(19041001) — 30 вересня 1983) — радянський історик, доктор історичних наук (1950), професор (1951). Почесний член Асоціації американських істориків (1967), дійсний член Британської академії (1973).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в Уральську в родині військового лікаря. Навчався в Першому Московському (1914—1918) та Київському (1918) кадетських корпусах. Працював на залізниці й машинобудівному заводі. Закінчив екстерном історичний факультет Московського інституту історії, філософії та літератури (1937). Працював у Державній публічній бібліотеці ім. Леніна (1944—1952). 1940 року захистив кандидатську дисертацію з історії Кирило-Мефодіївського товариства під керівництвом Юрія Готьє. 1950 року захистив докторську дисертацію з історії військових реформ 1860–1870-х рр. у Російській імперії.

Автор 9 монографій (8 опубліковані) та численних студій із соціально-політичної та військової історії Російської імперії XIX—XX ст. Опублікував щоденники Петра Валуєва, Дмитра Мілютіна, Олександра Половцова. За науковою редакцією та під його керівництвом підготовлено й видано кілька універсальних довідників з історії Російської імперії, зокрема «История дореволюционной России в дневниках и воспоминаниях» (М., 1976–89), «Справочники по истории дореволюционной России» (М., 1978). 1959 опублікував монографію «Кирилло-Мефодиевское общество», в якій помістив як додаток «Книгу буття українського народу» під іншою назвою — «Закон Божий».

Праці

[ред. | ред. код]
  • К вопросу о библиотеке П.И. Пестеля // Историк–марксист, 1941, № 4
  • Кирилло-Мефодиевское общество // Труды Историко–Архивного института: кафедра истории СССР, 1947, т. 3
  • Военные реформы 1860-1870-х годов в России. М., 1952
  • Подготовка и принятие закона 24 ноября 1866 г. о государственных крестьянах // История СССР, 1958, № 4
  • Кирилло-Мефодиевское общество (1846–1847). М., 1959
  • Попытка созыва земского собора и падение министерства Н.П. Игнатьева // История СССР, 1960, № 5
  • Кризис самодержавия на рубеже 1870–1880–х годов. М., 1964
  • Отмена крепостного права в России. М., 1968
  • Российское самодержавие в конце XIX столетия (Политическая реакция 80–х — начала 90–х годов). М., 1970
  • Сословный состав офицерского корпуса на рубеже XIX–XX веков. «История СССР», 1973, № 1
  • Самодержавие и русская армия на рубеже XIX–XX столетий. М., 1973
  • Высшая бюрократия накануне Крымской войны. «История СССР», 1974, № 4
  • Правительственный аппарат самодержавной России в XIX в. М., 1978.

Джерела та література

[ред. | ред. код]
  • Ясь О.В. Зайончковський Петро Андрійович [Архівовано 26 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003—2019. — ISBN 966-00-0632-2.
  • Міяковський В. Книга про Кирило-Методіївське братство // Сучасність, 1963, № 3
  • Петр Андреевич Зайончковский (К 70–летию со дня рождения). Биобиблиография. М., 1974
  • Мироненко С.В. П.А. Зайончковский – археограф и библиограф // Археографический ежегодник за 1979 г. М., 1981
  • Мироненко С.В., Шевырев А.П. Памяти учителя // Вестник Московского университета: Серия 8. История, 1984, № 6
  • Ананьич Б.В. История России второй половины XIX века в трудах П.А. Зайончковского (К 80–летию со дня рождения) // История СССР, 1984, № 5
  • Захарова Л.Г. П.А. Зайончковский – ученый и учитель // Вопросы истории, 1994, № 5
  • Айрапетов О.Р. и др. К 90-летию профессора П.А. Зайончковского // Вестник Московского университета. Серия 8. История, 1995, № 3
  • П.А. Зайончковский (1904-1983 гг.): Статьи, публикации и воспоминания о нем. М., 1998

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Зайончковский Пётр Андреевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.