Перейти до вмісту

Зайцев В'ячеслав Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Вячеслав Зайцев
Вячеслав Олексійович Зайцев
 Сержант
Загальна інформація
Народження6 вересня 1980(1980-09-06)
с. Іванівка, Запорізька область, Україна
Смерть5 жовтня 2022(2022-10-05) (42 роки)
Донецька область, Україна
Alma MaterЗНУ Редагувати інформацію у Вікіданих
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ Десантні війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Вячесла́в Олексі́йович За́йцев (нар. 6 вересня 1980, Іванівка, Запорізька область — пом. 5 жовтня 2022, Донецька область) — український громадський діяч, історик, археолог, екскурсовод, бібліотекар, науковець, завідувач інформаційно-видавничого відділу Національного заповідника «Хортиця», депутат Запорізької міськради останніх двох скликань, голова Запорізької ради ветеранів, військовослужбовець, сержант[1] Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, який загинув під час російського вторгнення в Україну.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 6 вересня 1980 року в селі Іванівці, нині Благовіщенської громади Василівського району Запорізької области України.

У 1998—2000 роках проходив військову службу в Збройних Силах України, у 1 АеМД, сержант.

15 жовтня 2004 року, разом зі ще одним студентом історичного факультету Сергієм Дідиком був відрахований із Запорізького національного університету. Підставою для цього стало рішення Орджонікідзевського районного суду. Суд визнав студентів винними у правопорушенні, а саме вони закидали багнюкою рекламний щит з передвиборчою агітацією кандидата у президенти України Віктора Януковича. Суд присудив обом по три доби арешту. Після цього, проректор ЗНУ Григорій Брехаря[2] підписав наказ про їхнє відрахування. 21 жовтня 2004 року сотні незгодних з таким рішенням студентів вийшли на акцію підтримки Сергія та В'ячеслава. Завдяки активній позиції студентів, викладачів історичного факультету та юристів, обох студентів було поновлено в університеті у грудні 2004 року[3].

2008 року закінчив історичний факультет ЗНУ.

2010 року почав працювати екскурсоводом національного музею «Хортиця» у Запоріжжі. Перед повномасштабною агресією Росії проти України очолював інформаційно-видавничий відділ музею.[4][5][6].[7].

Доброволець, до Збройних Сил України був призваний за частковою мобілізацією в березні 2014 року (зокрема, брав участь у звільненні Лиману в складі 79-ї окремої аеромобільної бригади, пройшов охорону Перекопського перешийка, проривався до своїх побратимів у оточення в «Секторі Д» — на українсько-російському кордоні та брав участь в боях за Донецький аеропорт).

У 2015 році В'ячеслав Зайцев в одному з інтерв’ю виданню «Главком» розповідав, що під час оборони Донбасу він з побратимами час від часу перехоплювали радіохвилі терористів і прослуховували їх. Це допомагало, наприклад, знати, коли вони будуть підвозити боєприпаси, коли у них буде рух якогось транспорту, ротація. До того ж загарбники казали, що у них буде атака, а бійці Збройних Сил України замовляли на цей момент міномети й артилерію. Найбільше йому запам’яталося перехоплення розмови одного із ватажків донецьких бойовиків і російського найманця Арсена Павлова на псевдо «Моторола». Той в радіоперехопленні назвав Зайцева своїм особистим ворогом.

Одна з «нагород» для мене – це радіорозмова терористів з Моторолою, коли вони жалілися, що гранатометник їх просто «дістав». Це був я. І Моторола казав: «Ну, вбий уже цього гранатометника! Скільки можна!». Я так сміявся: ось вона слава прийшла, і мої заслуги ворог нарешті оцінив як слід.

Герой фільму Радіо Свобода «Січ»[8][9].

Депутат Запорізької міської ради від «Європейської солідарності». Керівник консультативної ради учасників АТО при голові Запорізької ОДА[10].

Загинув 5 жовтня 2022 року, відстоюючи цілісність України на Донецькому напрямку.

У Запоріжжі перейменовано вулицю Лермонтова на вулицю В’ячеслава Зайцева. Герою надано звання почесного громадянина Запоріжжя посмертно[7].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Непоправна втрата: на Донеччині загинув видатний випускник ЗНУ В'ячеслав Зайцев — історик, бібліотекар, воїн, учасник оборони Донецького аеропорту, волонтер // Запорізький національний університет. — 2022. — 5 жовтня.
  2. Брехаря Григорій Павлович
  3. 15 жовтня 2004 року
  4. Зайцев Вячеслав Олексійович — Біографія, Балотування, Фракції, Декларації | ПолітХаб. www.chesno.org (укр.). Архів оригіналу за 10 грудня 2021. Процитовано 10 грудня 2021.
  5. «Кіборг» Вячеслав Зайцев: «Влучний постріл із гранатомета майже завжди ставив жирну крапку в бою». armyinform.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 10 грудня 2021. Процитовано 10 грудня 2021.
  6. Зайцев Вячеслав Олексійович. 5 жовтня 2022. Архів оригіналу за 30 вересня 2022. Процитовано 5 жовтня 2022.
  7. а б Українська бібліотечна енциклопедія. ube.nlu.org.ua. Процитовано 14 січня 2025.
  8. На фронті загинув «запорізький кіборг», герой фільму Радіо Свобода «Січ» Вʼячеслав Зайцев. www.radiosvoboda.org. 5 жовтня 2022.
  9. СІЧ. Звідки росте спротив «русскому миру». 22 серпня 2018
  10. Десант починає і перемагає. www.golos.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 10 грудня 2021. Процитовано 10 грудня 2021.
  11. Указ Президента України від 28 листопада 2022 року № 805/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  12. Указ Президента України від 4 грудня 2014 року № 915/2014 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела

[ред. | ред. код]