Закони Кларка

Три закони Кларка — узагальнення щодо технологій та відкриттів, сформульовані англійським письменником Артуром Кларком, який сам був автором багатьох наукових передбачень.

Формулювання законів

1. Коли видатний, але похилого віку вчений стверджує, що щось можливе, то він майже напевно правий. Якщо ж він стверджує, що щось неможливе, він скоріше за все помиляється.
2. Єдиний спосіб відкриття меж можливого — це зробити крок за ці межі, у неможливе.
3. Будь-яка достатньо розвинена технологія не відрізняється від магії.

Перші два вперше сформульовані в есе «Небезпеки пророцтва: невдача уяви», вперше опублікованому в книзі Кларка «Профілі майбутнього» 1962 року. При цьому Кларк був дуже критичний щодо віку та під «похилого віку вченим» мав на увазі вченого в галузі фізики, математики чи астронавтики, старшого 30-и років. «Як знає кожен дослідник, який щойно закінчив коледж, — писав він, — науковці старше п'ятдесяти годяться лише для засідань правління, і за будь-яку ціну їх слід не допускати до лабораторії!».

У лютому 1977 року в журналі «Fantasy & Science Fiction» Айзек Азімов написав есе «Наслідок Азімова», де пропонувався наслідок першого закону Кларка: «Проте, коли непрофесіонали згуртовуються навколо ідеї, яку заперечує шанований і літній вчений, і підтримують цю ідею з запалом і завзяттям — то цей шанований і літній вчений, зрештою, ймовірно, правий».

Другий закон описує зв'язок між наукою та науковою фантастикою, що взаємно черпають ідеї одна з іншої.

Кларк вирішив у 1973 році, що має бути третій закон, адже у Ньютона було три закони і є три закони термодинаміки. Третій закон найпопулярніший і найчастіше згадується в популярній культурі. Його часто називають просто «законом Кларка». В романі «Страх Фундації» (першому романі з циклу «Фундація», написаному Грегорі Бенфордом) третій закон формулюється зворотно: «Якщо технологію можна відрізнити від магії, то вона недостатньо розвинена».