Закони Мерсенна
Закони Мерсенна — закони, що описують частоту коливань натягнутих струн або монохорда, які корисні в настроюванні чи конструюванні музичних інструментів.
Уперше рівняння було сформульоване французьким математиком і теоретиком Мареном Мерсенном у 1637 році в роботі «Traité de l'harmonie universelle».[2] Закони Мерсенна регулюють конструкцію та експлуатацію струнних інструментів, таких як піаніно чи арфа, які повинні розраховувати на загальну розтяжну силу, що необхідна для підтримки необхідної висоти струн. Струни нижчої тональності товстіші, а тому мають більшу масу на одиницю довжини та, зазвичай, вони мають нижчий розтяг. Струни високої тональності переважно тонші та мають вищий розтяг, тому можуть бути коротшими. На відміну від Галілео, Мерсенн за допомогою експерименту довів істинність закону, тому вони і називаються закони Мерсена.[3][4] Хоч його теорії вірні, але розрахунки не є досконало точними, тому були значно покращені Жозефом Сов'єром (1653—1716) за рахунок використання акустичних ударів і метрономів.[5]
- а) обернено пропорційна до довжини струни (закон Піфагора[1]);
- б) пропорційна квадратному кореню розтягу, і
- з) обернено пропорційна квадратному кореню з маси на одиницю довжини.
- (рівняння 26)
- (рівняння 27)
- (рівняння 28)
Наприклад, усі інші властивості струн рівні, і щоб зробити ноту на одну октаву вище (2/1) необхідно або зменшити її довжину на половину (1/2), щоб збільшити розтяг на площу (4), або зменшити її масу на одиницю довжини оберненого квадрату (1/4).
Гармоніки | Довжина, | Розтяг, | або маса |
---|---|---|---|
1 | 1 | 1 | 1 |
2 | 1/2 = 0.5 | 2² = 4 | 1/2² = 0.25 |
3 | 1/3 = 0.33 | 3² = 9 | 1/3² = 0.11 |
4 | 1/4 = 0.25 | 4² = 16 | 1/4² = 0.0625 |
8 | 1/8 = 0.125 | 8² = 64 | 1/8² = 0.015625 |
Ці закони є похідними від Мерсеннівського рівняння 22:[6]
Формула для основної частоти:
де f — частота, L — довжина, F — сила і μ — маса на одиницю довжини.
Подібні закони були розроблені для труби і духових інструментів.[3]
- ↑ а б Jeans, James Hopwood (1968). Science & music. New York: Dover Publications. с. 62-4. ISBN 0486619648. OCLC 443536.. З сайту «Mersenne's Laws [Архівовано 12 липня 2020 у Wayback Machine.]», Wolfram.com(англ.)
- ↑ Mersenne, Marin (1637). Traité de l'harmonie universelle,[сторінка?]. via the Bavarian State Library. Cited in «Mersenne's Laws [Архівовано 12 липня 2020 у Wayback Machine.]», Wolfram.com.(англ.)
- ↑ а б Floris,, Cohen, H. Quantifying music : the science of music at the first stage of the scientific revolution, 1580-1650. Dordrecht. с. 101. ISBN 9789401576864. OCLC 885408074.(англ.)
- ↑ Paolo., Gozza, (2000). Number to Sound : the Musical Way to the Scientific Revolution. Dordrecht: Springer Netherlands. с. 279. ISBN 9789401595780. OCLC 851368470.(англ.)
- ↑ Robert T. Beyer (1999). Sounds of our times : two hundred years of acoustics. New York: AIP Press. с. 10. ISBN 0387984356. OCLC 38390748.(англ.)
- ↑ Steinhaus, Hugo (1999). Mathematical Snapshots, [сторінка?]. Dover, ISBN 9780486409146. Cited in «Mersenne's Laws [Архівовано 12 липня 2020 у Wayback Machine.]», Wolfram.com.(англ.)
- Mersenne, Marin (1627). Traité de l'harmonie universelle: oú est contenu la musique theorique & pratique des anciens & modernes, avec les causes de ses effets, enrichie de raisons prises de la philosophie, & des mathemqtiques. Pour Guillaume Baudry. Архів оригіналу за 21 червня 2018. Процитовано 21 червня 2018.(фр.)
Це незавершена стаття про музику. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |