Закон України «Про судоустрій України»
| Про судоустрій України | |
|---|---|
| Закон України | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Номер: | 3018-III |
| Номер проєкту: | 5185-д |
| Ініціатор(и): | Задорожній О. В., Ющик О. І. |
| Дати | |
| Поданий на розгляд: | 17 грудня 2001 |
| Прийнятий: | 7 лютого 2002 |
| Підписаний Президентом: | 5 березня 2002 |
| Діє/діяв з: | 1 червня 2002 |
| Остання редакція: | 3 серпня 2010 |
| Інші закони | |
| Пов'язані закони: | Конституція України |
| Статус: Втратив чинність | |
Закон України «Про судоустрій України» — закон, що визначав правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції, основні вимоги щодо формування корпусу професійних суддів, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування, встановлював загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулював інші питання судоустрою.
Закон утратив чинність 3 серпня 2010 року у зв'язку з набранням чинності новим Законом про судоустрій і статус суддів.
Згідно з Перехідними положеннями Конституції України, Верховна Рада України 21 червня 2001 року прийняла пакет законів про внесення змін до дванадцяти актів, які регулюють діяльність судових органів і визначають їх повноваження, а також повноваження правоохоронних органів.
Поглиблення судової реформи відбулося з прийняттям 7 лютого 2002 року нового Закону «Про судоустрій України», який набув чинності з 1 червня.
Закон врегулював основні питання судоустрою. Вважається, що його прийняття умовно завершило перший етап судової реформи[1].
Зміни, внесені до чинного законодавства, визначили систему загальних судів відповідно до вимог Конституції України (статті 124, 125). Відбулося реформування арбітражних судів у спеціалізовані господарські суди. Закон визначав, що спеціалізованими є господарські, адміністративні та «інші суди, визначені як спеціалізовані». Формування системи адміністративних судів було здійснено тільки у 2005 році[2].
З прийняттям Закону втрачали чинність Закон УРСР «Про судоустрій України» 1981 р.[3], Закон України «Про господарські суди» 1991 р.[4] та деякі інші закони.
Закон містив 135 статей у двадцяти главах і шести розділах, а також сьомий розділ «Прикінцеві та перехідні положення».
- Розділ I. Засади організації судової влади
- Глава 1. Загальні положення
- Глава 2. Засади здійснення правосуддя в Україні
- Розділ II. Суди загальної юрисдикції
- Глава 3. Організаційні основи системи судів загальної юрисдикції
- Глава 4. Місцеві суди
- Глава 5. Апеляційні суди
- Глава 6. Касаційний суд України
- Глава 7. Вищі спеціалізовані суди
- Глава 8. Верховний Суд України
- Розділ III. Професійні судді, народні засідателі та присяжні
- Глава 9. Участь професійних суддів у здійсненні правосуддя
- Глава 10. Участь народних засідателів та присяжних у здійсненні правосуддя
- Розділ IV. Кваліфікаційні комісії суддів
- Глава 11. Система кваліфікаційних комісій суддів
- Глава 12. Повноваження та організація роботи кваліфікаційних комісій суддів
- Глава 13. Кваліфікаційна атестація
- Глава 14. Повноваження кваліфікаційних комісій щодо дисциплінарної відповідальності суддів
- Розділ V. Суддівське самоврядування
- Глава 15. Засади суддівського самоврядування
- Глава 16. Збори суддів та конференції суддів
- Глава 17. Вищі органи суддівського самоврядування
- Розділ VI. Організаційне забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою
- Глава 18. Загальні питання забезпечення діяльності судів
- Глава 19. Державна судова адміністрація
- Глава 20. Інші питання судоустрою України
- Розділ VII. Прикінцеві та перехідні положення.
11 грудня 2003 року Конституційний Суд України проголосив рішення, яким визнав неконституційними положення Закону щодо Касаційного суду України. Суд вирішив, що утворення в системі судів загальної юрисдикції Касаційного суду України суперечить статтям 125, 131 Конституції України[5].
16 травня 2007 року Конституційний Суд за поданням Вищої ради юстиції вирішив, що положення Закону про те, що «голова суду, заступник голови суду призначаються на посаду та звільняються з посади Президентом України» є неконституційними, оскільки таке право Президента не передбачене Основним Законом[6]. Тим самим було зменшено вплив Президента України Віктора Ющенка на формування суддівського корпусу[7]. Це спровокувало затяжне протистояння між Ющенком і судовою гілкою[8][9].
18 червня 2007 визнані неконституційними положення Держбюджету–2007, які тимчасово зупиняли дію Закону в частині пільг, пенсій та грошового утримання суддів, зарплат працівників апаратів судів та працівників ДСА[10].
22 травня 2008 визнані неконституційними деякі положення Держбюджету–2008, які знижували досягнутий рівень гарантій незалежності суддів, оскільки це «може бути використано для впливу на судову владу»[11].
17 грудня 2009 єдиний орган конституційної юстиції відібрав у Президента України право призначати та звільняти Голову Державної судової адміністрації, його заступників, а також затверджувати положення про ДСА[12].
22 грудня 2009 Конституційний Суд розтлумачив повноваження Ради суддів України щодо призначення суддів на адміністративні посади[13].
- Судова система України
- Суддя
- Нечипоренко Юрій Аркадійович
- Маляренко Василь Тимофійович
- Гавриш Степан Богданович
- ↑ Господарські суди України: історичний нарис, портрети, події / підгот. Д. М. Притика [та ін.]. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2006. — 464 с.: фотоіл. — ISBN 966-313-314-7. — С. 4-17.
- ↑ Іванов В. М. / Історія держави і права: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2002. — Ч. 2. — 2003. — 224 с. Архів оригіналу за 28 серпня 2016. Процитовано 5 серпня 2016.
- ↑ Про судоустрій України: Верховна Рада УРСР; Закон від 05.06.1981 № 2022-X. Архів оригіналу за 19 серпня 2016. Процитовано 5 серпня 2016.
- ↑ Про господарські суди (Про арбітражний суд): Верховна Рада УРСР; Закон від 04.06.1991 № 1142-XII. Архів оригіналу за 19 серпня 2016. Процитовано 5 серпня 2016.
- ↑ Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 62 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 3 частини другої статті 18, статей 32, 33, 34, 35, 36, 37, підпункту 5 пункту 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій України» (справа про Касаційний суд України) [Архівовано 19 серпня 2016 у Wayback Machine.]: Конституційний Суд; Рішення, Окрема думка від 11.12.2003 № 20-рп/2003
- ↑ Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищої ради юстиції про офіційне тлумачення положення частини п'ятої статті 20 Закону України «Про судоустрій України» (справа про звільнення судді з адміністративної посади) [Архівовано 19 серпня 2016 у Wayback Machine.]: Конституційний Суд; Рішення, Окрема думка від 16.05.2007 № 1-рп/2007
- ↑ КС відібрав у Ющенка право призначати і звільняти суддів / Центр суддівських студій, 22.05.2007. Архів оригіналу за 20 серпня 2016. Процитовано 6 серпня 2016.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 20 серпня 2016. Процитовано 6 серпня 2016.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Лист Голови Верховного Суду України В. Онопенка до Президента України В. Ющенка, 23.06.2008[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 36, пунктів 20, 33, 49, 50 статті 71, статей 97, 98, 104, 105 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про гарантії незалежності суддів) [Архівовано 19 серпня 2016 у Wayback Machine.]: Конституційний Суд; Рішення від 18.06.2007 № 4-рп/2007
- ↑ Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) [Архівовано 19 серпня 2016 у Wayback Machine.]: Конституційний Суд; Рішення, Окрема думка від 22.05.2008 № 10-рп/2008
- ↑ Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин другої, шостої статті 127, частини п'ятої статті 128 Закону України «Про судоустрій України», указів Президента України «Про Державну судову адміністрацію України», «Про Положення про Державну судову адміністрацію України» [Архівовано 19 серпня 2016 у Wayback Machine.]: Конституційний Суд; Рішення, Окрема думка від 17.12.2009 № 32-рп/2009
- ↑ Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо офіційного тлумачення положень статей 102, 103, 116 Закону України «Про судоустрій України» (справа про призначення суддів на адміністративні посади) [Архівовано 19 серпня 2016 у Wayback Machine.]: Конституційний Суд; Рішення, Окрема думка від 22.12.2009 № 34-рп/2009
- Бойко В.Ф. «Мала» судова реформа в Україні: необхідність, сутність, проблеми та перспективи: Навч. посіб. — К. : МАУП, 2002. — 72 с. — ISBN 966-608-166-0.