Закордонець Леонід Олексійович
| Закордонець Леонід Олексійович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився |
11 травня 1941 (83 роки) Білогір'я, Кам'янець-Подільська область, Українська РСР, СРСР | |||
| Країна |
 Україна | |||
| Діяльність | поет, терапевт | |||
| Alma mater | Київський медичний інститут (1969) | |||
| Членство | Національна спілка письменників України | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
Закордонець Леонід Олексійович — український поет, член Національної Спілки письменників України. Лауреат літературної премії імені Андрія Малишка. Заслужений діяч мистецтв України (2001). Член редколегії журналу «Дніпро». Чимало поезій Л. Закордонця покладено на музику. За фахом лікар.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 11 травня 1941 року в селищі Білогір'я. Після закінчення медучилища працював завідувачем фельдшерсько-акушерського пункту, фельдшером у с. Гулівцях Білогірського району. Служив у війську. Після закінчення Київського медінституту ім. академіка О. О. Богомольця працював лікарем-терапевтом, головним лікарем лікарні, а після закінчення клінічної ординатури очолював медслужбу санаторію «Україна». Згодом був призначений головним лікарем санаторію «Зірка» у Ворзелі Київської області.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- «Від сьогоднішніх днів твої брови»
- «Нині і назавжди» (1994)
- «Дві любові» (1995)
- «Ці дні спалахують, минають» (1995)
- «Вода не спить» (1997)
- «І щастя мав би я» (1997)
- «І поклявшись небом і землею» (1997)
- «Я приймаю майбутнє» (1999)
- «Листя шафранної осені» (2000)
- «Не розгубивши святості душі» (2000)
- «Така пора» (2001)
- «Боже, верни нам пам'ять» (2001)
- «Над світом пройден павутинці» (2005).
|
