Перейти до вмісту

Закс Ганна Борисівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Закс Ганна Борисівна
Народилася28 листопада (10 грудня) 1899 Редагувати інформацію у Вікіданих
Кишинів, Бессарабська губернія, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла1996 Редагувати інформацію у Вікіданих
Москва, Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняНове Донське кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія
 СРСР
 Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьнауковиця Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materФакультет суспільних наук МДУd Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладДержавний історичний музей Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступінькандидат історичних наук
Автограф

Ганна Борисівна Закс (28 листопада 1899, Кишинів, Бессарабська губернія — 8 жовтня 1996, Москва) — радянський і російський історик-музеєзнавець, теоретик і практик музейної справи, співробітниця Державного історичного музею та НДІ музеєзнавства, авторка близько[1] 100 наукових публікацій.

Родина

[ред. | ред. код]

Народилася 1899 року в Кишиневі[2] у сім'ї сина двінського фабриканта Бориса Яковича Закса та Бейли (Бетті) Йосипівни Закс (уродженої Єфрусі; 1867—1931)[3] . Батьки одружилися в Кишиневі 1890 року. Дід — великий кишинівський банкір, купець першої гільдії Йосип Ісаакович Єфрусі. Сестра — Сарра Борисівна Закс (1898—1981), педагог-методист, авторка посібників для вчителів з навчання англійської мови, доцент МДУ, кандидат педагогічних наук (1950)[4] .

Племінниця доктора медичних наук Зінаїди Йосипівни Мічник, доктора філософських наук Поліни Йосипівни Ефруссі, економіста Бориса Йосиповича Ефрусі та історика Єви Марківни Ефрусі. Двоюрідні брати — молекулярний біолог Борис Самойлович Ефруссі та інженер-винахідник в галузі радіотехніки і телебачення Яків Ісаакович Ефруссі (1900—1996)[5], двоюрідна сестра — відома піаністка-педагог, викладачка Московської середньої спеціальної музичної школи імені Гнєсіних Олена Самойлівна Ефруссі (1904—1991).

Навчання

[ред. | ред. код]

У 1920—1921 роках навчалася на курсах інструкторів-організаторів народної освіти в Москві у Анатолія Бакушинського та Миколи Гейніке. У 1925 році закінчила факультет суспільних наук МДУ. У другій половині 1920-х років була співробітником Екскурсбази Наркомосу РРФСР, проводила екскурсії для груп школярів. Спеціалізувалася з історико-революційних екскурсій під керівництвом Миколи Дружініна, в тому числі з експозиції Музею Революції СРСР[1]. Брала участь у виданнях «По революційній Москві» (1926), «Жовтень в екскурсіях по Москві» (1927) та інших[6].

Трудова діяльність

[ред. | ред. код]
Будівля НДІ краєзнавчої та музейної роботи, в якій працювала Ганна Закс

З 1933 по 1963 рік обіймала посаду старшого наукового співробітника (1933—1939), завідувачем експозиційного відділу історії XIX століття Державного історичного музею, одночасно з 1947 року — наукового співробітника НДІ краєзнавчої та музейної роботи[2][7][6].

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Під її керівництвом у 1930-1940-х роках створювалися експозиції Історичного музею з історії Росії XVIII—XIX століть[6].

Брала участь в історико-побутових експедиціях музею. Зайнялася історією Північно-Східного Кавказу, включаючи народний рух під керівництвом Шаміля і, зокрема, діяльністю його соратника Хаджі Ташаєва, який очолив Чеченське повстання 1840 року. У 1936 році керувала історико-побутовою експедицією Державного історичного музею на Північному Кавказі (Веденський район Чечні та Буйнакський район Дагестану). В експедиції були зібрані предмети, пов'язані з життям імама Шаміля, і зроблено топографічну зйомку колишнього табору Шаміля поблизу селища Дишне-Ведено, записані розповіді старих людей, які пам'ятали і бачили Шаміля.[8] У 1944 році написала дисертацію, проте захистити її змогла лише в 1946 році[9][10] (за іншими даними в 1955 році)[11].

З 1936 року вела викладацьку роботу, читала лекції з музеєзнавства у ЗВО Москви[6]. Коло її наукових інтересів було пов'язано з розробленням теорії та методики створення експозицій історичних музеїв.

Авторка робіт з музеєзнавства, а також нарисів з історії музеїв Москви: Історичного музею, Музею Революції, Збройової палати Московського Кремля та інших[6] . Написала мемуари «Це довге, довге, довге життя. Спогади»[6].

Жила в Москві на Великій Дорогоміловській вулиці, 58[6]. Померла 8 жовтня 1996 року[12], похована в колумбарії Нового Донського кладовища[13].

Праці

[ред. | ред. код]
  • Закс А. Б. Дискуссия о движении Шамиля // Вопросы истории. 1947. № 11. С. 134—140.
  • Закс А. Б. Методика построения экспозиции по истории СССР. С древнейших времён до Великой Октябрьской социалистической революции. М.: Госкульпросветиздат, 1957. 127 с.
  • Закс А. Б. Из истории Государственного исторического музея (1917—1941) // Очерки истории музейного дела в России. М. 1960. Вып. 2.
  • Закс А. Б. Из истории Государственного исторического музея (1941—1957) // Очерки истории музейного дела в России. М. 1961. Вып. 3.
  • Закс А. Б. Музеи исторического профиля в 1917—1934 гг. // История СССР, 1962, N 5.
  • Закс А. Б. Из истории Государственного музея Революции СССР (1924—1934 гг.) // Очерки истории музейного дела в СССР. М., 1963. Вып. 5. (Труды Научно-исследовательского института музееведения; вып. 10.).
  • Закс А. Б. Популяризация исторических знаний музеями // Вопросы архивоведения. 1965. № 4.
  • Закс А. Б. Опыт изучения и пропаганды истории революционной Москвы в 20-е годы XX в. // Из истории экономической и общественной жизни России. М., 1976. С. 278.
  • Закс А. Б. Речь А. В. Луначарского на конференции по делам музеев // Археографический ежегодник за 1976 год. Отделение истории Академии наук СССР; Археографическая комиссия. М., 1977.
  • Закс А. Б. Всероссийский музейный съезд // Вопросы истории. 1980. № 12. С. 164.
  • Закс А. Дом на Красной площади // Советская культура. 1985. 7 мая. С. 3.
  • Закс А. Б. Первая Всероссийская конференция по делам музеев. Февраль 1919 г. (По материалам отдела письменных источников Государственного исторического музея) // Актуальные вопросы изучения фондов музея по истории советского общества. М.: Государственный исторический музей, 1982. (Труды ГИМ; выпуск 55).
  • Закс А. Б. Музейная экспозиция. Научная подготовка // Музееведение. Музеи исторического профиля. М., 1988.
  • Закс А. Б. Как я защищала диссертацию и пыталась её опубликовать // Вопросы истории. 1989. № 6. С. 164—167.
  • Закс А. Б. 1929 год: несколько штрихов // Вопросы истории. 1990. № 6. С. 188.
  • Закс А. Б. Дружинин Н. М. // Краеведы Москвы. М., 1991. С. 259.
  • Закс А. Б. Трудные годы // Вопросы истории. 1992. № 4. С. 157.
  • Закс А. Б. 60 лет знакомства с Н. М. Дружининым // Экономическая и общественная жизнь: Первые Дружининские чтения. М., 1992. Т. 2. С. 333—344.
  • Закс А. Б. Ташев Хаджи // Вопросы истории. 1993. № 4. С. 140.
  • Закс А. Б. Музееведческий центр России (1930—1960-е годы) // Вопросы истории. 1994. № 10. С. 160.
  • Закс А. Б. В гостях у имама: вождь в повседневной жизни // Родина, 1994. № 3—4.
  • Закс А. Б. Эта долгая, долгая, долгая жизнь: Воспоминания (1905—1963): в 2 книгах / А. Б. Закс; отв. ред. А. И. Шкурко. — М.: ГИМ, 2000.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Закс А. Б. Из воспоминаний «Эта долгая, долгая, долгая жизнь» // Проблемы теории, истории и методики музейной работы. Музей современной истории России в прошлом и настоящем / Государственный центральный музей современной истории России. — М., 2007. — С. 151.
  2. ↑ а б Российская музейная энциклопедия. — М., 2001. — Т. 1. — С. 197.
  3. ↑ Закс А. Б. Из воспоминаний «Эта долгая, долгая, долгая жизнь» // Проблемы теории, истории и методики музейной работы. Музей современной истории России в прошлом и настоящем / Государственный центральный музей современной истории России. — М., 2007. — С. 20.
  4. ↑ С. Б. Закс — автор книг «Маленькие пьесы: Для V—VIII классов. На английском языке» (Л.: Учпедгиз, Ленинградское отделение, 1962), «10 английских вечеров: Пособие для учителя» (М.: Просвещение, 1964), «Школьные вечера на английском языке: Пособие для учителя» (М.: Просвещение, 1981), «Сказки и легенды Африки: Книга для чтения на английском языке в 6-ом классе средней школы» (3-е изд., М.: Просвещение, 1987).
  5. ↑ Воспоминания Я. И. Эфрусси. Архів оригіналу за 16 березня 2018. Процитовано 15 березня 2018.
  6. ↑ а б в г д е ж Закс Анна Борисовна // Московская энциклопедия. Том I. Лица Москвы: [в 6 кн.] / гл. ред. С. О. Шмидт. — М., 2007. С. 599—600.
  7. ↑ Галкина Т. А. Российский институт культурологии: страницы прошлого [Архівовано 2018-03-10 у Wayback Machine.] // Культура. 2012. № 3. С. 107—115.
  8. ↑ Северокавказская историко-бытовая экспедиция Государственного исторического музея // Историк-марксист. 1936. № 6. С. 254.
  9. ↑ Абдулхабиров, М. Легендарная А. Б. Закс и её диссертация об имаме Шамиле [Архівовано 2018-03-11 у Wayback Machine.] // Кавполит. 2017. 19 июня.
  10. ↑ Закс, А. Б. Как я защищала диссертацию и пыталась её опубликовать // Вопросы истории. 1989. № 6. С. 166.
  11. ↑ Антология научных трудов Государственного исторического музея / В. Л. Егоров, Т. А. Кравченко; Государственный исторический музей. М.: Государственный исторический музей, 2002. Т. 1.
  12. ↑ Закс А. Б. Эта долгая, долгая, долгая жизнь: Воспоминания (1905—1963): в 2 книгах / А. Б. Закс; отв. ред. А. И. Шкурко. — М.: ГИМ, 2000. C. 12.
  13. ↑ Фотография могильного памятника А. Б. Закс на Донском кладбище. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 10 березня 2018.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Закс_Ганна_Борисівна&oldid=44442516