Залівський Андрій Іванович
| Залівський Андрій Іванович | |
|---|---|
| Народився | 19 серпня 1977 (47 років) |
| Громадянство |  Україна |
| Національність | українець |
| Місце проживання | Червоноград |
| Діяльність | політик, бізнесмен, громадський діяч |
| Alma mater | Волинський національний університет імені Лесі Українки |
| Знання мов | українська і англійська |
| Посада | міський голова Червонограда |
| Попередник | Ігор Чудійович |
| Партія | безпартійний |
| У шлюбі з | Леся Залівська |
| Діти | Софія, Богдан, Роман |
| Нагороди |  |
Андрій Іванович Залівський (нар. 19 серпня 1977) — український громадський та політичний діяч, міський голова Червонограда, очільник Червоноградської міської територіальної громади Львівської області.
З відзнакою закінчив Волинський національний університет імені Лесі Українки, за спеціальністю — викладач історії[1].
Також навчався у Львівському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України[2].
1999—2004 рр. — вчитель історії у ЗОШ № 4 м. Червонограда.
2005—2008 рр. — Червоноградська міська рада, начальник відділу.
У 2005 і 2008 р. був на стажуванні у Польщі. У 2008 році — на стажуванні у м. Вашингтоні та м. Літтл-Рок (США).
2008—2010 рр. — директор Вищого професійного училища № 11 м. Червонограда. 2011—2014 рр. — Червоноградська міська рада, заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради.
2015 р. — директор ПП «Цифрові рішення», приватний підприємець[1].
У 2002—2006 рр. та 2006—2009 рр. — був депутатом Червоноградської міської ради.
2011—2014 рр. — заступником міського голови Червонограда з питань діяльності виконавчих органів ради[2].
2015 р. — на вибори у жовтні йшов як приватний підприємець і самовисуванець, переміг з результатом 21,9 % голосів і став міським головою Червонограду[3].
Залівський був помічником нардепа 8-го скликання Ігоря Васюника[4].
Також Андрій Залівський значиться як керівник і засновник червоноградського міського осередку партії «Реформи і порядок»[2].
2020 р. — переміг на місцевих на виборах Червоноградського міського голови з результатом 49,76 % голосів[5][6]. Його висування підтримали партії Європейська Солідарність, Батьківщина, Свобода, Голос, Національний корпус, обласна організація партії УДАР[7].
Дружина, Залівська Леся, працює у червоноградському міському управлінні освіти. Діти: донька Софія, сини Богдан та Роман[2].
- У 2016 році Червоноградський міський суд зробив усне зауваження міському голові Андрієві Залівському, який під час першої сесії міськради призначив собі премію і надбавку[2].
У грудні 2018 року отримав від президента Петра Порошенка Орден «За заслуги» III ступеня[8][9].
- ↑ а б Юлія Ліщенко (13 жовтня 2016). Червоноград вчиться на чужих помилках…. wz.lviv.ua. Високий замок. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 17 квітня 2021.
- ↑ а б в г д Залівський Андрій. regionews.ua. 21 липня 2020. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 17 квітня 2021.
- ↑ Хто очолив міста та селища Львівщини (оновлюється). portal.lviv.ua. Львівський портал. 31 жовтня 2015. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 17 квітня 2021.
- ↑ Помічники, Васюник Ігор Васильович. chesno.org. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 17 квітня 2021.
- ↑ Анна Журба (26 жовтня 2020). Андрій Залівський заявив про перемогу на виборах мера Червонограда. zaxid.net. Zaxid.net. Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 17 квітня 2021.
- ↑ Залівський виграв вибори мера Червонограда з результатом 49,76%. lviv.depo.ua. 15 листопада 2020. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 17 квітня 2021.
- ↑ Андрій Залівський перемагає на виборах голови Червоноградської ОТГ. varianty.lviv.ua. 26 жовтня 2020. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 17 квітня 2021.
- ↑ Президент України нагородив мера Червонограда орденом За Заслуги ІІІ ступеня. nadbugom.in.ua. Над Бугом. 9 грудня 2018. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 17 квітня 2021.
- ↑ Порошенко нагородив мерів двох міст Львівщини. varianty.lviv.ua. 9 грудня 2018. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 17 квітня 2021.
|
Це незавершена стаття про українського політика. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |