Залізниця Париж — Мюлуз
| Залізниця Париж — Мюлуз | |
 | |
| Країна |
 Франція  |
|---|---|
| Адміністративна одиниця |
Сена[d] Сен-е-Уаз Париж Сена-Сен-Дені Валь-де-Марн Сена і Марна Об Верхня Марна Верхня Сона Територія Бельфор Верхній Рейн |
| Власник |
Réseau Ferré de Franced |
| Обмеження швидкості |
44 метр на секунду |
| Оператор |
SNCF |
| Дата офіційного відкриття |
1848 |
| Ширина колії |
європейська колія |
| Початкова чи кінцева точка |
Східний вокзал |
| З'єднується з |
Q3239510? і Dole–Belfort railway lined |
| Довжина або відстань |
491,036 км |
 | |
 | |
| Тип електрифікації |
25 kV, 50 Hz AC railway electrificationd, 25 kV, 50 Hz AC railway electrificationd, non‐electrified railway systemd, 25 kV, 50 Hz AC railway electrificationd, non‐electrified railway systemd і 25 kV, 50 Hz AC railway electrificationd |
| Номер залізничної лінії |
001 000 |
 Залізниця Париж — Мюлуз у Вікісховищі | |
Залізниця Париж — Мюлуз — 491-кілометрова залізнична лінія, що сполучає Париж із Мюлузом через Труа, Шомон і Бельфор, Франція. Залізниця відкрита в кілька етапів в 1848—1858 рр. [1]
Залізниця Париж — Мюлуз починається від Східного вокзалу в Парижі та прямує в східному напрямку. У Нуазі-ле-Сек, де відгалужується залізниця Париж — Страсбург[en], повертає на південь. Перетинає річку Марну в Ножан-сюр-Марн і повертає на південний схід. Поблизу Гуе досягає річища Сени і прямує долиною вгору за течією до Ножан-сюр-Сен правим берегом, потім лівим берегом, приблизно на південний схід. У Труа знову перетинає Сену і повертає на схід.
Входить в долину Об біля Жессен та прямує вгору за течією через Бар-сюр-Об. Залишає Об і прямує долиною Марни до Шомону. Проходить повз Лангр і залізничний вузол Кульмон-Шаліндрі, де перетинає залізницю Нансі — Діжон. Досягає долини річки Сона в Жуссе і прямує долиною вниз за течією до Пор-сюр-Сон, де повертає на південний схід до Везуль. Далі прямує на схід, повз Люр, Бельфор, Даннмарі та Альткірш, де повертає на північний схід до станції Мюлуз.
Основні станції на залізниці Париж-Мюлуз:
Будівництво та експлуатація залізниці від Парижа до Мюлуза було передано новоствореній Chemins de fer de l'Est[en] в 1853 році. [2] Перша черга, відкрита в 1848 році, від Фламбуен-Гуе до Труа у складі залізниці від Монтеро-Фо-Іонн до Труа. Черга від Парижа до Нуазі-ле-Сек була відкрита в 1849 році як складова залізниці Париж — Страсбург. У 1856 році була побудована лінія Нуазі-ле-Сек — Ножан-сюр-Марн. Черги між Ножан-сюр-Марн і Фламбуен-Гуе, між Труа і Лангром і між Даннмарі і Мюлузом були відкриті в 1857 році. Нарешті в 1858 році була відкрита черга між Лангром і Даннмарі. [1]
Залізницю Париж–Мюлуз використовують такі пасажирські служби:
- TGV від Парижа до Нуазі-ле-Сек
- TER Bourgogne-Franche-Comté[en] і TER Grand Est регіональні послуги по всій лінії
- Регіональні послуги Transilien між Парижем і Лонгвілем
- RER E швидкісний транзит між Парижем і Гретц-Арменвільє
- ↑ а б Direction Générale des Ponts et Chaussées et des Chemins de Fer (1869). Statistique centrale des chemins de fer. Chemins de fer français. Situation au 31 décembre 1869 (фр.). Paris: Ministère des Travaux Publics. с. 146—160.
- ↑ Joanne, Adolphe (1859). Atlas historique et statistique des chemins de fer français (фр.). Paris: L. Hachette. с. 39.
 | |
|---|---|
| Довідкові видання | Fandom (фр.) |
| Нормативний контроль |