Залізнична лінія Львів — Здолбунів
| Залізнична лінія Львів — Здолбунів | |
|---|---|
 Залізнична станція у Бродах | |
| Огляд | |
| Країна |  Україна |
| Розташування | Львівська область, Рівненська область, Тернопільська область Україна |
| Кінцеві станції | Здолбунів |
| Обслуговування | |
| Рік відкриття | 1869 |
| Оператори | Укрзалізниця |
| Технічні дані | |
| Протяжність | 68 км |
| Ширина колії | 1435 / 1520 мм |
| Вид електрифікації | змінний струм |
Залізнична лінія Львів — Здолбунів — одна з основних ліній Укрзалізниці. Пролягає від Львова в північно-східному напрямку через Броди до Здолбунова, міста в Рівненській області. Крім того, є відгалуження до Кременця та Мізоча, усі лінії мають колію 1520 м, основна лінія є двоколійною та електрифікованою, відгалуження одноколійні та не електрифіковані. Компанією керує Укрзалізниця, зокрема Львівська залізниця.
Південно-західна частина нинішньої залізничної лінії між Львовом і Бродами (86 кілометрів) була відкрита для руху 12 липня 1869 р. як Галицька залізниця імені Карла Людвіга. Лінія, яка тоді розташовувалася в австрійській Галичині, була ліцензована ще 15 травня 1867 року.[1]
На підросійській території будівництво лінії Бердичів — Радивилів Києво-Берестейської залізниці було завершено 1874 року. Хоча рух до кордону був можливим з австрійської сторони ще з 28 серпня 1873 року. Паралельно дві колії (європейська колія 1435 мм і російська широка колія 1520 мм) йшли до наступної прикордонної станції.
Дві гілки до тодішнього Кременця (1896) та до цукрового заводу в Мізочі також були побудовані Російською залізницею до першої світовової війни та існують й донині.
Після закінчення Першої світової війни лінію обслуговувала Польська державна залізниця (пол. Polskie Koleje Państwowe), яка перевела російські ширококолійні лінії на європейську колію та об'єднала дві залізничні лінії, в 1939 році вона мала назву Львів — Красне — Здолбунів з номером 405[2].
У результаті окупації Східної Польщі Радянським Союзом незабаром після початку Другої світової війни в 1939 році залізнична лінія стала складовою радянської залізниці. відразу ж розпочалося переоснащення окремих ліній на широку колію (1520 мм), але це було зупинено в результаті нападу Німеччини на Радянський Союз у червні 1941 року. Після окупації залізнична лінія увійшла до складу Східної залізниці Великого Рейху. Маршрут Лемберг — Красне — Броди отримав номер 535.[3] Після закінчення війни лінія була повернута Радянською залізницею, яка перевела всю лінію на широку колію та інтегрувала її в свою мережу, яку з 1991 року входить до складу Української залізниці[3].
- ↑ Reichsgesetzblatt von 1867, Nr. 88, Seite 189. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 5 липня 2021.
- ↑ Rozkład Polska, lato 1939 — Tab. 405: Lwów — Krasne — Zdołbunów. Архів оригіналу за 24 грудня 2017. Процитовано 5 липня 2021.
- ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 5 липня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
- Участок Тернополь — Львов [Архівовано 11 липня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
- Участок Красне — Здолбунов [Архівовано 11 липня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
- Участок Каменица-Волынская — Кременец [Архівовано 11 липня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
- Участок Озеряны — Мизоч [Архівовано 12 липня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
