Замок Ейркорт
| Замок Ейркорт | |
|---|---|
53°12′5.7600000999968″ пн. ш. 8°7′21.792000099997″ зх. д. / 53.20160° пн. ш. 8.12272° зх. д. | |
| Тип | замок |
| Країна |  Ірландія |
  Замок Ейркорт (Ірландія) | |
 | |
Замок Ейркорт (англ. Eyrecourt Castle, ірл. Caislean Dún an Uchta) — замок Дун ан Ухта — один із замків Ірландії в графстві Ґолвей. Замок був збудований у XVII столітті як житловий особняк. Назву Ейркорт дав йому полковник Райн Гон на честь англійського військового Джона Ейра[en], що відзначився під час громадянської війни на Британських островах і під час завоювання Ірландії Кромвелем і отримав за це земельні володіння.
Замок Ейркорт був одним з перших прикладів класичного заміського будинку в Ірландії,[1] що мали ознаки оборонної споруди одночасно. Замок являє собою двоповерховий будинок з 7 відсіками, побудований симетрично, з центральними сходами і має зал, що займає майже третину від загального простору. У свій час це була в Ірландії вражаюча сучасна резиденція для так званого «нового поміщика». У в 1731 році Мері Гранвіль[en] написала, що замок мав «безліч прекрасних елементів, які виглядали дуже по-англійськи» в парковій зоні навколо будинку.[2] Річард Камберленд[en], кілька десятиліть потому, назвав замок Ейркорт «просторим особняком, що має не кращий ремонт». Маєток на початку XX століття перетворився в цілковиту руїну, був частково відреставрований Товариством історичної спадщини Ірландії у 1990 роки.
Найбільш цікаві і примітні риси замку Ейркорт — чисельні різьблення по дереву, масивні старовинні двері і ворота, барочні сходи[3] — це були одні з перших парадних сходів збудованих в Ірландії. Були в свій час прикрашені рослинним візерунком та гротескними масками на перилах.[4] Замок будували голландські майстри та майстер французького походження Джеймс Табарі.[5] Архітектура наслідувала так званий «дизайн Серліо».
Замок мав девіз над дверима до головного залу: «Ласкаво просимо в будинок свободи», а також свою власну невелику каплицю, побудовану в 1677 році.[6] Місцева традиція говорить, що замок був використаний як табір вільямітами[en] армії Гінкелла[en] після битви під Авгрім[en] у 1691 році.[7]
У 1662 році полковник Джон Ейр отримав 800 акрів (320 га) землі в нагороду за свою службу під час війни в ірландської кампанії Кромвеля. Він побудував замок в 1660 році або на початку 1670-х років. Полковник Джон Ейр був згодом депутатом від графства Ґолвей і шерифом графства Ґолвей у 1681 році. Після його смерті в 1685 році майно і землі перейшли до його старшого сина Джона (відомого як Прауд Ейр). Від нього замок і землі перейшли своєю чергою, до його сина Джорджа (шерифа з 1706 року, але він помер молодим в 1710 році), а потім до його брата Джона (шериф з 1724 року), а потім до третього брата — Ревда. Потім до Гіла — настоятеля Кіллалоу і Кланферта[en]. Від Гіла замок і землі перейшли у власність до його сина Джона, що отримав титул барона Ейр. Лорд Ейр помер бездітним в 1781 році і його рід на цьому припинився.[8]
Замок, однак, успадкував його племінник підполковник Гілс Ейр (шериф з 1798 року), який витратив багато грошей на невдалу передвиборчу кампанію. Він залишив замок своєму старшому синові Джону (1794—1856). Джон був убитий під час полювання, і замок перейшов до його сина, теж Джона (1820—1890). Після смерті останнього в 1890 році замок отримав Вільям Генрі Грегорі Ейр, помічник земельного комісара.[8]
У 1883 році Ейри були визнані банкрутами й садиба та замок були виставлені на продаж. До 1920 року замок був в занепаді та руїнах і близько 1950 був придбаний Вільямом Рандольфом Герстом. Деякі мистецькі деталі замку досі зберігаються в сховищі в Детройтському інституті мистецтв.[9]
- ↑ Classical Period on website of Irish Department of Foreign Affairs. Архів оригіналу за 7 грудня 2006. Процитовано 22 березня 2018.
- ↑ Карол Фабрікан цитує Мері Гренвіль у Eighteenth Century Travel Literature in the Cambridge History of English Literature, 1660—1780 ed. Richetti [Архівовано 6 листопада 2012 у Wayback Machine.]
- ↑ RF Foster, Modern Ireland: 1600—1972 (Penguin 1989)
- ↑ Loeber
- ↑ Harbison
- ↑ Samuel Lewis, Topographical Dictionary of Ireland (1837) [Архівовано 2007-03-11 у Wayback Machine.]
- ↑ Sean Canning, Local Traditions of the Battle of Aughrim [Архівовано 26 жовтня 2006 у Wayback Machine.] on Galway Public Library website
- ↑ а б Burke, Bernard. A genealogical and heraldic history of the landed gentry of Ireland.
{{cite web}}:|access-date=вимагає|url=(довідка); Пропущений або порожній|url=(довідка) on openlibrary.org - ↑ Eyrecourt Castle, Co. Galway. Abandoned Ireland. Архів оригіналу за 23 березня 2018. Процитовано 21 грудня 2012.
- Rolf Loeber, Early Classicism in Ireland: Architecture before the Georgian Era in Architectural History Volume 22 (1979) (з фотографіями будинку)
- Peter Harbison, Ireland's Treasures: 5000 Years of Artistic Expression (2004), ISBN 0-88363-830-4
- Pigot & Co's Provincial Directory of Ireland 1824 [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Slater's Directory of Ireland 1846 [Архівовано 8 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Memoirs of Richard Cumberland Written by Himself [Архівовано 6 листопада 2012 у Wayback Machine.], chapter 3 (1806)
