Координати: 49°15′29.999988099997″ пн. ш. 13°54′9.0000000999995″ сх. д. / 49.25833° пн. ш. 13.90250° сх. д. / 49.25833; 13.90250
Очікує на перевірку

Замок Стракониці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Замок Стракониці
чеськ. Hrad Strakonice
Вид на замок з південного-заходу

49°15′29.999988099997″ пн. ш. 13°54′9.0000000999995″ сх. д. / 49.25833° пн. ш. 13.90250° сх. д. / 49.25833; 13.90250
Типзамок і шато
Статус спадщиниНаціональна культурна пам'ятка Чехіїd
Країна Чехія
РозташуванняСтракониці
Архітектурний стильГотика, ренесанс
Засновано13 століття[1]
Перша згадка1235
АдресаZámekd[2] і Hradebníd[2]
Сайтhradstrakonice.cz/hrad/
Замок Стракониці. Карта розташування: Чехія
Замок Стракониці
Замок Стракониці (Чехія)
Мапа

CMNS: Замок Стракониці у Вікісховищі

За́мок Стракониці (чеськ. Hrad Strakonice) — середньовічний замок XIII століття в місті Стракониці Південночеського краю, один з найстаріших у Чехії. Замок розташований на пагорбі біля злиття річок Отава і Волінька. Приклад поєднання архітектурних типів феодального замку і духовно-орденської резиденції. Тривалий час замок служив штаб-квартирою Великого пріора Ордена іоаннітів у Чехії. Замок з моменту свого заснування неодноразово перебудовувався, внаслідок чого зберіг в собі риси різних архітектурних стилів, починаючи з романського. У 1995 році включений до списку національних пам'яток культури Чеської Республіки.

Історія замку

[ред. | ред. код]

У володінні Баворів зі Стракониці

[ред. | ред. код]

Замок був закладений в 20-х роках XII століття (за іншою версією, в останній третині XII століття) феодальним родом Баворів. Звіковскій бургграф і хрестоносець Бавор I (пом. 1260) вперше згадується в одній із грамот короля Вацлава I з предикатом «з Стракониці» 1235 року, що є першою документальною згадкою про існування замку. В 1243 Бавор I з Стракониці пожертвував східну половину замку з костелом святого Прокопа і значну частину прилеглих земель з селами лицарському ордену іоаннітів (госпітальєрів), які заснували тут своє комтурство. У 1402 госпітальєри викупили весь замок, який потім став резиденцією Великого пріора Ордена госпітальєрів у Чехії. Вибір саме Страконицького замку як штаб-квартири комтурства іоаннітів був не випадковий: тут, на перетині магістральних шляхів з Праги до Баварії і з Пльзені у Верхню Австрію, вони заснували на березі Отави під охороною замку орденський госпіталь для прочан, які подорожували в Святу землю.

Будівництво замку проходило в кілька етапів: за Бавора I були споруджені кам'яні стіни, проритий глибокий рів з південної та західної сторін замку, зведена західна частина костелу з баштою, побудовані клуатр і палац з Капітульним залом у романському стилі. Успадкувавши Страконицьке панство, Бавор II після 1270 почав розширення і перебудову своєї резиденції: в південній частині замку був перебудований старий палац, який був підвищений і подовжений, в результаті чого з'єднався з іоаннітской частиною замку, на південно-західному куті палацу була зведена чотирикутна житлова вежа в три поверхи. Із західного боку замку були зведені нові укріплення з 35-метровою вежею, що дістала назву Румпаль. Наприкінці XIII й на початку XIV століть Бавор III також проводив обширні будівельні роботи в Страконицькому замку, особливо в його іоаннітській частини, зокрема було закінчено будівництво замкового костелу. Під час всього періоду володіння замком родом Баворів існувало чітке розділення замку на світську і іоаннітську частини. У 1315 році Бавор отримав від короля дозвіл заснувати новий замок на горі Прахень і відразу ж почав масштабне будівництво, в тому ж році Бавор III вперше згадується в документах з предикатом «з Баворова».

У період з 1312 по 1315 роки Бавор III розділив батьківські володіння з двома своїми молодшими братами, при цьому Страконицьке панство із замком дісталося середньому братові — Вілему з Стракониці. Як і його попередники, Вілем займав південно-західну частину замку, де розташовувався його просторий палац з власною капелою та кутовою вежею на південному заході. Інша його вежа, Румпаль, охороняла вхід у замок із заходу. Спадкоємцем Вілема став його племінник Бавор IV (Башек) з Блатни, який в 1367 році передав територію міста Стракониці і прилеглих земель його жителям на праві емфітевзису (чеськ. Zákupní právo). Після смерті Башека Страконицьке панство перейшло у спадок двом неповнолітнім братам, Брженеку і Яну з Стракониці, опікуном яких став їхній дядько Зденек з Рожміталя. У 1394 повноправним власником панства і замку став повнолітній Брженек з Стракониці, який згодом взяв участь у повстанні дворян проти короля Вацлава IV і, обтяжений боргами, в 1402 році продав панство і свою частину Страконицького замку дрібному дворянину Вікержу з Енішовіц, який, у свою чергу, відразу ж продав їх великому пріору ордена іоаннітів в Чехії Йіндржіху з Градца.

Замок у Новітній час

[ред. | ред. код]

На самому початку 70-х років XIX століття страконицький фабрикант єврейського походження на прізвище Штайн побудував безпосередньо перед замком, на місці під назвою Дубовець, власний двоповерховий палац, що зберігся до наших днів. У 1871 році великий пріор Отеніус Ліхновський з Верденберка, бажаючи загородити єврейському промисловцеві краєвид на внутрішній простір замку, наказав звести між палацом Штайна і замком високу глуху стіну з циліндричною вежею нагорі (цю вежу в народі прозвали «Бастіон впертості» (чеськ. Trucbašta)). У 1935–1937 роках під час будівництва шосе на Праційовіці стіна і вежа були знесені.

У 1925 році орден іоаннітів розпродав свій страконицький маєток, що включав три двори, млин, цегельний завод і замкову пивоварню. Під час Другої світової війни у ​​іоаннітів були вилучені будівлі в ареалі Страконицького замку, включаючи костел святого Прокопа і будівлю деканату. Після 1990 року Чеське велике пріорство іоаннітів почало переговори з діоцезом Ческе-Будейовіце про повернення в своє ведення вилученого під час війни майна. Нарешті в 2008 році зі схвалення єпископа Ческе-Будейовіце Їржі Падьёура був підписаний договір дарування на користь Чеського Великого Пріорства Мальтійського ордена, відповідно до якого Іоаннітам було повернуто їхнє майно в ареалі Страконицького замку. Нині територія замку є власністю трьох суб'єктів: більше половини ареалу замку належить місту Стракониці, приблизно чверть — Південночеському краю, а власником замкової комори є приватна особа.

Краєвид замку з західної сторони:

вежа Румпель і торець Баворського палацу

Краєвид замку згори Краєвид замку з південно-західного боку:

Баварський палац і вежа Оленка

Краєвид замку з північної сторони: зліва — будівля

колишньої панської пивоварні, в центрі — вежа костелу святого Прокопа

Замок Стракониці був зведений на високому скелястому пагорбі біля злиття річок Отава і Волінька, північною своєю стороною прилягаючи до Отави, а східною — до Воліньке. З західної та південної сторін замок був захищений глибоким ровом, який у разі потреби легко міг бути заповнений водою зі ставків біля села Мутініце. План замку нагадує трикутник, що звужується в бік сходу, будівлі замку розміщено навколо трьох внутрішніх дворів. Будівництво цього романського ядра замку датується дослідниками 30-50-ми роками XIII століття. Найстарші романські будівлі — костел святого Прокопа, конвент з Капітульним залом і Баворський палац — розташовані на південній стороні замку.

План замку і прилеглих будов

Невеликий I двір замку розташований в східній частині замкового комплексу і утвореними будівлями колишньої резиденції великого пріора (зі сходу), костелу святого Прокопа (із заходу) і колишньої замкової пивоварні (з півночі). На південній стороні II замкового двору розташовані будівлі конвенту з Капітульною залою і Баворським палацом, із заходу двір обгороджений фортечною стіною з вежею Румпаль, а з півночі обмежений будівлями музею середнього Поотав'я (чеськ. Muzeum středního Pootaví). У південно-західній частині II двору — вхід у ресторан «Замковий льох» (чеськ. Hradní sklípek), а перед входом до музею — замковий колодязь. У північній стороні двору — вхід у III замковий двір. У III дворі розміщено дитяче відділення Шмідінгерскої бібліотеки. З цього двору через західні ворота можна потрапити в замковий рів, де є міні-зоопарк і далі — замковий сад.

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Birnbaumová, Alžběta. Strakonický hrad.
  • Cvrček, Zdeněk. Strakonice: lidé, město, osudy.
  • Kašička, František; Nechvátal, Bořivoj. Ze stavebního vývoje hradu ve Strakonicích : [арх. 2 грудня 2014] : [чеськ.] // Archaeologia historica. — Brno : Masarykova univerzita, Ústav archeologie a muzeologie, 2014. — № 39. — S. 519—537. — ISSN 0231-5823.
  • Kuthan, Jiří. Středověká architektura v jižních Čechách do poloviny 13. století.
  • Líbal, Dobroslav; Heroutová, Marie; Vilímková, Milada. Strakonický hrad. Stavebně historický průzkum.
  • Menclová, Dobroslava. České hrady — díl první. — ISBN 01-504-72.
  • Varhaník, Jiří. Neznámý prostor strakonického hradu : [арх. 8 грудня 2015] : [чеськ.] // Průzkumy památek. — Praha : Národní památkový ústav, územní odborné pracoviště středních Čech, 1995. — № 2. — S. 77—84.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Architektonické skvosty. Hrad Strakonice (чес.). Město Strakonice. 2010. Архів оригіналу за 17 березня 2016. Процитовано 21 травня 2015.
  • Buben, Milan. Řád maltézských rytířů v českých zemích. Maltezskyrad.cz (чес.). Řád maltézských rytířů. České velkopřevorství. Архів оригіналу за 17 березня 2016. Процитовано 21 травня 2015.
  • Rekonstrukce hradu. Hrad Strakonice (чес.). Město Strakonice. 2010. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 21 травня 2015.
  • Hradní věž Rumpál. Muzeum-st.cz (чес.). Muzeum středního Pootaví Strakonice. Архів оригіналу за 17 березня 2016. Процитовано 21 травня 2015.
  • Strakonice. Hrady.cz // Hrady, zámky a tvrze v Čechách, na Moravě a ve Slezsku — Jižní Čechy. 6 листопада 2003. Архів оригіналу за 17 березня 2016. Процитовано 21 травня 2015.
  • Střípky z historie. Hrad Strakonice (чес.). Město Strakonice. 2010. Архів оригіналу за 14 березня 2016. Процитовано 21 травня 2015.