Заозерний (Красноярський край)
| місто Заозерний | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| |||||
| Країна |  Росія
| ||||
| Суб'єкт Російської Федерації | Красноярський край | ||||
| Муніципальний район | Рибинський район | ||||
| Код ЗКАТУ: | 04247501000 | ||||
| Код ЗКТМО: | 04647101001 | ||||
| Основні дані | |||||
| Площа | 11 км² | ||||
| Поштовий індекс | 164209 | ||||
| Телефонний код | +7 39165 | ||||
| Географічні координати: | 55°58′1.0120905951917e-07″ пн. ш. 94°42′1.0001023181539e-07″ сх. д. / 55.966666666695° пн. ш. 94.700000000028° сх. д. | ||||
| Мапа | |||||
  Заозерний  Заозерний | |||||
|
| |||||
|
| |||||
.png)
.png)
Заозерний (рос. Заозёрный) — місто (з 1948 року) в Росії, адміністративний центр Рибинського району Красноярського краю. Утворює міський округ місто Заозерний. Населення — 10 286 чол. (2017).
Місто розташоване на річці Барга (ліва притока річки Кан, басейн Єнісею), за 120 км на схід від Красноярська.
Перші згадки про поселення мисливців евенків та киргизів біля озер, на місці майбутнього міста, відносяться до середини XVII століття. У 1694 році місцевим населенням були виявлені соляні ключі, і в тому ж році відкрилася соляна варниця [1]. Перше повноцінне поселення, слобода Троїцько-Заозерна, була заснована в серпні 1776 року селянами з приходу Троїцького Усолья Єнісейського заказу Романом Амосовим, Семеном Дресвянскім та Іваном Пулкіним. Основною метою заснування поселення була можливість видобутку тут слюди для вікон церков та монастирів, тобольских і московських палат [2]. Слобода виникла зі схвалення єпископа Тобольського і Сибірського Варлаама і розташовувалася на землях, що належали Троїцько-Туруханському монастирю [3]. Для розробки слюди був створений Троїцький слюдяний завод, що дав першу назву селища.
В кінці XVIII століття за 7,5 км від слободи, на річці Топольській, виник залізний рудник купця Лобанова, однак розробка його була припинена ще в XIX столітті [4]. У 1840-і роки слобода отримала статус села. У селі, яке було відомоме хлібною торгівлею, на початку XX століття стояла дерев'яна церква Іоанна Богослова [5], згодом знищена більшовиками.
7 січня 1939 року [1] село Заозерне (за іншими даними, в 1934 [2] село Троїцько-Заозерне) було перетворено в робітниче селище Заозерний, яке 13 жовтня 1948 року одержало статус міста [3].
У Заозерному працюють підприємства видобувної галузі, харчової промисловості та будівельної галузі. На території Заозерного діє меблева і швейна фабрики, залізнична станція та багато іншого.
- ↑ а б Красноярский край: Справочник/Составители: О. А. Хонина, Р. Л. Иванова. — Красноярск: Кн. издательство, 1984. — 360 с.
- ↑ а б http://region.krasu.ru/cities/zaozerniy [Архівовано 9 грудня 2019 у Wayback Machine.] Народна енциклопедія «Мій Красноярськ»
- ↑ а б Географічні назви світу: Топонімічний словник. - М: АСТ. Поспєлов Е. М. 2001.
- ↑ Енисейская губернія. Її минуле і сьогодення. Нарис Н. В. Латкіна. С.-Петербург. 1892
- ↑ Путівник по Великій Сибірській залізниці. За редакцією А. І. Дмитрієва-Мамонова та інженера А. Ф. Здзярскі. С.-Петербург. 1900.
Адміністративний поділ Красноярського краю | ||
|---|---|---|
| Муніципальні райони | Абанський • Ачинський • Балахтинський • Березовський • Бірилюський • Боготольський • Богучанський • Великомуртинський • Великоулуйський • Дзержинський • Евенкійський • Ємельяновський (смт Кедровий) • Єнісейський • Єрмаковський • Ідринський • Іланський • Ірбейський • Казачинський • Канський • Каратузький • Кежемський • Козульський • Краснотуранський • Курагінський • Манський • Мінусінський • Мотигінський • Назаровський • Нижньоінгаський • Новоселовський • Партизанський • Північно-Єнісейський • Піровський • Рибинський • Саянський • Сухобузимський • Таймирський • Тасеєвський • Туруханський • Тюхтетський • Уярський • Ужурський • Шариповський • Шушенський |  |
| Міста крайового підпорядкування | Ачинськ • Бородіно • Дивногорськ • Єнісейськ • Заозерний • Зеленогорськ • Желєзногорськ • Ігарка • Канськ • Красноярськ • Лісосибірськ • Назарово • Норильськ • Сосновоборськ | |