Запашниця запашна

Запашниця запашна
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Відділ:	Печіночники (Marchantiophyta)
Клас:	Marchantiopsida
Порядок:	Маршанціальні (Marchantiales)
Родина:	Айтонієві (Aytoniaceae)
Рід:	Запашниця (Mannia)
Вид:	M. fragrans
Біноміальна назва
Mannia fragrans (Balb.) Frye & L.Clark, 1937

Запашниця запашна (Mannia fragrans) — вид печіночників родини айтонієвих.

Характеристики

Завдяки смугоподібним таломам вид утворює від нещільних до щільних і часто великих насаджень. Свіжі або вимочені рослини пахнуть кедровою олією. Темно-сіро-зелений блискучий талом має ширину 2–3 міліметри, довжину 1–2 сантиметри і розділений на вилки. Передні кінці трохи розширені. Верхівка талома здається проколеною через багато маленьких дихальних отворів. Вони підняті, як вулкани, і складаються з двох-трьох концентричних кілець, кожне з яких складається з шести-семи клітин. У сухих рослин краї талому загнуті догори і закручені вгору. У поперечному розрізі талом має форму трикутника або півмісяця, при цьому тканина з високими та вузькими дихальними порожнинами займає приблизно від верхньої третини до половини товщини талому. Нижня сторона талома (вентральна) від червонувато-коричневого до пурпурного кольору і має черевні лусочки, розташовані в два ряди. На кінчику жіночого пагона гіалінові відростки черевної луски утворюють помітні білі пучки. Зрілі спори мають розмір від 55 до 80 мікрометрів, жовто-коричневі, папілозні, плямисті, широкі та неправильно витягнуті.

Поширення

У Європі північний кордон проходить у південній Норвегії, центральній Швеції та південній Фінляндії, західний кордон у західній Німеччині, східній Франції та Іспанії, а на південь є окремі знахідки в Середземноморському регіоні. За межами Європи зустрічається на Кавказі, в Гімалаях, Китаї, Гренландії та Північній Америці. Росте в сухих, теплих, сонячних місцях у прогалинах на сухих луках і кам'янистих луках на неглибокому ґрунті з багатим на вапно або багатим вапном шаром. Місця зростання переважно відкриті на південь.

Джерела

• Jan-Peter Frahm, Wolfgang Frey, J. Döring: Moosflora. 4. Auflage, UTB Verlag, 2004, ISBN 3-8252-1250-5.
• Martin Nebel, Georg Philippi (Hrsg.): Die Moose Baden-Württembergs. Band 3: Spezieller Teil (Bryophyta: Sphagnopsida, Marchantiophyta, Anthocerotophyta). Ulmer, Stuttgart 2005, ISBN 3-8001-3278-8.
• Heribert Köckinger: Die Horn- und Lebermoose Österreichs (Anthocerotophyta und Marchantiophyta), Catalogus Florae Austriae, II Teil, Heft 2, ISBN 978-3-7001-8153-8.