Перейти до вмісту

Запитівська загальноосвітня школа I—III ступенів

Координати: 49°55′6″ пн. ш. 24°12′39″ сх. д. / 49.91833° пн. ш. 24.21083° сх. д. / 49.91833; 24.21083
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Запитівська загальноосвітня школа I—III ступенів
ТипЗагальноосвітня школа I-III ступенів
49°55′6″ пн. ш. 24°12′39″ сх. д. / 49.91833° пн. ш. 24.21083° сх. д. / 49.91833; 24.21083
Засновано1971
ДиректорКоман Максим Андрійович
Учителі32
Учні386
Адреса80461 смт Запитів, Кам'янка-Бузький р-н, Львівська обл., вул. Київська,119
Сайтzapytivshkola.jimdo.com
Моваукраїнська

Запитівська загальноосвітня школа I—III ступенів — україномовний навчальний заклад І-ІІІ ступенів акредитації у селищі міського типу Запитів, Кам'янка-Бузького району, Львівської області.

Історія школи

[ред. | ред. код]

Згідно праці українського історика-краєзнавця Василя Лаби до 1827 року діти навчалися грамоти у місцевого дяка за домовлену плату. Передумовою цього було те, що в 1818 р. відбувся Перемишльський синод під проводом митрополита М. Левицького, на якому, було прийнято постанову про заснування парафіяльних шкіл та здійснення навчання в них українською мовою. [1] Передумови для створення школи були ще з 17 серпня 1805 р. коли вийшов шкільний закон, відомий під назвою «Політична устава шкільна», що видав Австрійський уряд, під владою якого перебував Запитів. [2]

Лише в 1827 році побудували невелику школу на околиці села, де дяк продовжив заняття з більшим числом учнів (була ж епоха Просвітництва). Пізніше церковна громада наймала професійного вчителя. Так, в 1860 році Август Туркевич за рік вчителювання отримував 157,5 злотих, 20 корців зерна, 4 сяги дров та 2 фіри соломи, навчаючи 15 хлопців та 10 дівчат. Треба візначити, що втой час Нормальна школа була лище у Львові. [3]

В 1893 році була побудована двокласна мурована школа, з 1898 року в ній працювали 2 вчителя. Першим директором школи був Федір Мельничук, що до того був єдиним вчителем. У школі навчалися діти віком 6-13 років, найздібніші учні проходили курс за 2-3 роки, інші навчалися довше. Як свідчать звіти, були тоді і «двієчники», але вийшли звідти і випускники, які стали дипломованими спеціалістами.

Школа пережила «русифікацію» 1915 року коли російські війська тимчасово потіснили Австро-Угорщину, полонізацію в часи міжвоєнної Польщі та німецьку окупацію. Залежно від зміни влади вносились корективи в навчальну програму. При встановленні Радянської влади після Другої світової війни школу збільшили, додавши до старої будівлі колишню корчму та хату репресованої родини Палайдів. У той час було запроваджене обов'язкове семирічне навчання.

Число вчителів виросло до 4. 1953 року навчалося 100 учнів, 1954 року — 160, 1962 року — 205, в 1968 року — 314, а 1979 року — 320. Станом на 1968 рік Запитівська школа було однією із 71 школи району та однією із 34 почткових шкіл, що охоплювали загалом 9675 учнів. [4] Зростання кількості учнів та вчителів спричинило нестачу приміщень, підручників та обладнання. Навчання проводилося в дві зміни. В 1971 році побудували нову споруду школи на 280 учнів, але двозмінне навчання залишилося.

В 1973 році школа поступово перейшла на восьмирічну, потім на дев'ятирічну, а з 2000 року — на одинадцятирічну освіту. Після добудови нового приміщення 2013 року школярі навчаються в одну зміну. Багато випускників школи продовжують навчання у вищих навчальних закладах.

Станом на 1 вересня 2013 року 368 учнів навчаються у 18 класах, їх вчать 34 вчителі. Школа обладнана комп'ютерним класом, спортзалом, їдальнею, діють навчальні і творчі гуртки, учні беруть участь в олімпіадах, конкурсах та змаганнях.

14 квітня 2014 року посаджено 50 дерев (яблуні і груші) саду Небесної Сотні, який щороку поповнюється новими саджанцями. [5]

Реконструкція

[ред. | ред. код]

Спочатку в 2012 році на реконструкцію Запитівської загальноосвітньої школи I-III ступенів з добудовою 5-ти класних кімнат, актового залу та існуючої котельні було передбачено виділити 5371,2 тис. грн державного бюджету та 282,7 тис. грн з місцевого.[6] В 2013 році відповідно до інвестиційних програм, що фінансуються за рахунок коштів державного фонду регіонального розвитку 3962,1 тис. грн. [7] В 2013 році приміщення були добудовані.

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

В 2013 році школу відвідав мобільний планетарій. [8]

Робота навчального закладу

[ред. | ред. код]

Учні школи беруть активну участь у таких конкурсах як «Кенгуру», «Гринвіч», «Юні інспектори руху» та багато інших. Щорічно у школі проводяться заходи, щодо святкування Дня матері, річниці з дня народження Т. Г. Шевченка, Різдва Христового, а також «Прощання з Буквариком», «Україна колядує», зустріч Нового Року.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Пахолок Р. І. Внесок українського духовенства у розвиток чоловічої освіти в Галичині на початку ХІХ ст //Актуальні питання сучасної педагогіки: матеріали міжнар. наук.-практ. конф.(м. Острог, 1-2 листопада 2013 р.)/наук. видання.–Херсон: Видавничий дім “Гельветика.– 2013.– С. 19-23 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 березня 2022. Процитовано 11 грудня 2020.
  2. Сірополко, 2001, с. 501.
  3. Сірополко, 2001, с. 503.
  4. Історія міст і сіл Української РСР. Львівська область, 1968, с. 416.
  5. Запитівська загальноосвітня школа I—III ступенів.Історія школи. zapytivshkola.jimdofree.com. Процитовано 11 грудня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  6. Оріентовний перелік заходів щодо підвищення інвестиційної привабливості та конкурентоспроможності територій, які передбачені Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями для реалізації у 2012 році (PDF). Кіровоградська обласна державна адміністрація. Процитовано 11 грудня 2020.
  7. КМУ. Про затвердження переліку інвестиційних програм(проектів), що фінансуються у 2013 році за рахунок коштів державного фонду регіонального розвитку. Процитовано 11 грудня 2020.
  8. | Мобільний планетарій у школі. Архів оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 11 грудня 2020.

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]