Перейти до вмісту

Засурський Іван Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Іван Іванович Засурський
Иван Иванович Засурский
Народився29 серпня 1974(1974-08-29) (50 років)
Москва, СРСР
Країна Росія
 СРСР
Діяльність

журналіст, письменник,

головний редактор «Часкору»,
продюсер, дослідник
Alma materфакультет журналістики МДУ
Науковий ступінькандидат філологічних наук
Знання мовросійська і англійська
ЗакладМДУ
ЧленствоРада при Президенті РФ з розвитку громадянського суспільства і прав людиниd
ПартіяСоціал-демократична партія Росіїd
Нагороди
IMDbID 4555783

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Засурський.

Іван Іванович Засурський (н. 29 серпня 1974 р.) — російський журналіст, кандидат філологічних наук[1], викладач, продюсер, дослідник. Завідувач кафедри нових медіа та теорії комунікації факультету журналістики МДУ ім. М. В. Ломоносова. Засновник та видавець онлайнової газети «Частный Корреспондент». Автор понад 500 публікацій в періодичних виданнях в Росії й за кордоном[2]. Ведучий ток-шоу «Прес-клуб XXI»[3]. Онук Ясена Засурского.

Діяльність

[ред. | ред. код]

Іван Засурський почав свою кар'єру на початку 1990-х рр. репортером у «Независимой газете», у віці 17 років. У 1993 році став завідувачем відділу економіки «Независимой газети». У цей же період навчався на факультеті журналістики МДУ. Закінчив факультет журналістики з червоним дипломом[2]. Наступний рік Іван Засурський працював у газеті «Общая газета» координатором з розвитку.

1997 року на деякий час пішов з професійної журналістики й став радником першого заступника Голови Уряду Російської Федерації Бориса Нємцова[2]. Досвід політичної діяльності в Івана Засурського вже був: у 1995 році він був керівником передвиборної кампанії губернатора Нижегородської області[2][4].

1999 року видав книгу «Мас-медіа другої республіки» — дослідження на тему історії засобів масової інформації Росії в 1990-х роках. Книга торкається теми перетворення ЗМІ з так званої четвертої влади у своєрідні агенти нових політичних центрів. Книга «Мас-медіа другої республіки» була удостоєна премії МДУ ім. І. І. Шувалова[5].

У 1998 році на факультеті журналістики МДУ ім. М. В. Ломоносова захистив дисертацію кандидата філологічних наук під заголовком «ЗМІ Росії в умовах глобальних процесів трансформації: формування нової системи інформації та її роль в політичному житті країни 1990 — 1998 років»[6]. Разом з цим, Іван Засурський був у ті роки молодшим науковим співробітником факультету журналістики МГУ.

До початку 2000-х рр. Іван повністю повернувся в професійну журналістику, особливо його цікавили мережева журналістика та блогінг, як нові форми журналістського справи. Став співдиректором Російсько-Американського центру Університету штату Нью-Йорк і провів лекційний тур по східному узбережжю США[4]. Став директором Лабораторії медіакультури та Комунікації факультету журналістики МДУ[4], через кілька років — завідувачем кафедри нових медіа та теорії комунікації. З 2001 до 2005 року Засурський працював в інтернет-холдингу «Рамблер» на посаді заступника генерального директора по зв'язках із громадськістю, пізніше — директора зі спецпроєктів, готував наукові доповіді компанії. У процесі підготовки до продажу акцій компанії «Рамблер-медіа», Засурський здійснив операцію «Рамблера» з ICQ.

Восени 2006 року Івана Засурського запросили в «СУП» директором з маркетингу. Через розбіжності в поглядах, Засурський покинув цю компанію наступного року[7].

У грудні 2009 року одним з перших підписав відкритий лист із закликом реформи російської системи авторського права[8].

Частный Корреспондент

[ред. | ред. код]
Докладніше: Частный Корреспондент

У жовтні 2008 році Іван Засурський створив «Частный Корреспондент» — російське інтернет-видання, що першим в Росії повністю перейшло на ліцензію Creative Commons. Однією з основних причин цього стало бажання допомогти російській Вікіпедії й дати можливість талановитим людям проявити себе в області громадянської журналістики. У листопаді 2011 року «Частный Корреспондент» став переможцем Премії Рунета в номінації «Культура та масові комунікації».

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Засурский И. И. Масс-медиа второй республики. — Издательство МГУ, 1999. — 272 с. — 5000 прим. — ISBN 5-211-04108-9.
  • Засурский И. И. Реконструкция России. Масс-медиа и политика в 90-е годы. — Издательство МГУ, 2001. — 288 с. — 2000 прим. — ISBN 5-211-04397-9.
  • Zassoursky, Ivan. Media and Power in Post-Soviet Russia. — M.E. Sharpe, 2004. — 270 с. — ISBN 0-7656-0863-4.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Телеміст з Іваном Засурський|КАББАЛА|Лайтман МІХАЕЛЬ|Блог — Каб [Архівовано 13 лютого 2015 у Wayback Machine.](рос.)
  2. ↑ а б в г Засурський Іван Іванович — Атлас медіаменеджерів Медіа Атлас [Архівовано 31 серпня 2012 у Wayback Machine.](рос.)
  3. ↑ ATV — Авторське телебачення [Архівовано 13 лютого 2015 у Wayback Machine.](рос.)
  4. ↑ а б в «Я навчився ходити „конем“ у всіх ситуаціях…» / Світовий порядок денний / Головна — Русский журнал [Архівовано 13 лютого 2015 у Wayback Machine.](рос.)
  5. ↑ Лауреати премії ім. І. І. Шувалова (Постанова Навчальної Ради МГУ від 27 грудня 1999 р.) [Архівовано 13 лютого 2015 у Wayback Machine.](рос.)
  6. ↑ Засурський І. І. ЗМІ Росії в умовах глобальних процесів трансформації: формування нової системи інформації та її роль в політичному житті країни 1990 — 1998 років: дисертація … кандидата філологічних наук: 10.01.10. — М.: 1998. Карточка на сайті РГБ [Архівовано 13 лютого 2015 у Wayback Machine.](рос.)
  7. ↑ Вегетаріанець Засурський полишає м'ясний «Суп»|Вебпланета(рос.)
  8. ↑ Webpublishers•Ru|Асоціація Інтернет-Видавців [Архівовано 10 травня 2011 у Wayback Machine.](рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Засурський Іван Іванович
у сестринських Вікіпроєктах
q: Цитати у Вікіцитатах?
n: Новини у Вікіновинах?
CMNS: Файли у Вікісховищі?
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Засурський_Іван_Іванович&oldid=35138066