Засядько Олександр Дмитрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Засядько.

Олександр Дмитрович Засядько
Народження	1779(1779) Лютенька (нині Полтавська область)
Смерть	8 червня 1837(1837-06-08) Харків
Країна	Російська імперія
Приналежність	Російська імперія
Рід військ	артилерія
Освіта	Артилерійський та інженерний шляхетський кадетський корпус
Роки служби	28 лютого 1797—1820 (дієва армія) 1820—1826 (викладач)
Звання	Генерал-лейтенант
Формування	15-та артбригада 15-ї піхотної 3-ї армії (1812-15)
Війни / битви	Італійський похід Суворова Російсько-турецька війна (1806—1812) Французько-російська війна (1812) Російсько-турецька війна (1828—1829)
Діти	Q113687781?
Нагороди	Орден Святого Георгія Орден Святого Георгія Георгіївська зброя Орден Святого Володимира 2 ступеня Орден Святого Володимира 3 ступеня Орден Святого Володимира IV ступеня з мечами та бантом Орден Святої Анни 1 ступеня Орден Святої Анни 2 ступеня Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)

Олекса́ндр Дми́трович Зася́дько (1779, с. Лютенька — 8 червня 1837, м. Харків) — інженер-артилерист Російської імператорської армії, українського походження, генерал-лейтенант артилерії. Конструктор та фахівець з розробки ракетної зброї.

Біографія

Народився в с. Лютенька Гадяцького полку (нині Полтавської області) в козацькій родині Засядьків.

Нащадок старовинного козацького роду. Прапрадід, Яків Засядько був реєстровим козаком Хорольської сотні і Лубенським полковником (1659). Прадід Лук'ян Якович і дід Данило Лук'янович — сотники Лютенської сотні (перша половина XVIII століття). Батько Олександра, Дмитро Данилович Засядько був головним гармашем Запорозької Січі, доводився родичем кошовому отаманові Петрові Калнишевському.

Освіту здобував в Артилерійському і Інженерному шляхетському кадетському корпусі. Брав участь в італійському поході Суворова, служив під командуванням Кутузова, штурмував Ізмаїл. Учасник російсько-турецької, французько-російської та інших воєн.

Від 1815 року, продавши маєток біля Одеси, за виручені кошти розпочав експерименти зі створення ракетної зброї. Першим (1817) створив кілька типів бойових порохових ракет та спеціальний пусковий пристрій, зорганізував їхнє виробництво і розробив тактику використання. Очолював Артилерійське училище, Охтинський пороховий завод та Гарматний ливарний двір.

Розроблені ним ракети мали дальність до 2670 метрів (приблизно як і у тогочасних англійських ракет Конгріва — до 2 700). Вперше в світі побудував ракетну пускову установку, що дозволяла вести одночасне ураження шістьма ракетами (прообраз сучасних РСЗВ).

Сконструювавши пускові станки, що дозволяли вести залповий вогонь та пристрої прицілювання до них, розробив тактику бойового застосування ракетної зброї в РІА. Заснував перший в імперії ракетний завод (Петербург), який 1864 року перевели до Миколаєва, та Вище артилерійське училище. Створивши «Ракетну роту № 1», започаткував створення нового виду збройних сил. 1827 року був призначений начальником штабу артилерії.

Першу ракетну атаку продемонстрував в червні 1828 року під час російсько-турецької війни в штурмі фортеці Бреїла (нині Румунія). Атака була надзвичайно успішною — ворог здався й відступив. Потім були бомбардування Сілістри та Варни, що остаточно переконало і прихильників, і опонентів Засядька в ефективності нової зброї.

Олександр Дмитрович був під слідством у підозрі зв'язку із рухом декабристів, щиросердечно розкаявся у даних діях та отримав помилування.

Нагороджений шпагою «За хоробрість» та іншими нагородами. На його честь названо один з кратерів Місяця.

• 
  Марка Укрпошти із серії «Конструктори ракет» «Олександр Засядько (1779—1837)» (2003)
• 
  Пам'ятна табличка О. Д. Засядьку на фасаді Лютенської ЗОШ
• 
  Засядьки // Малороссийский родословник / В. Л. Модзалевский. — Том 4. — Киев, 1914.

Див. також

• Засядки
• Лютенька
• Лютенська сотня
• Успенська церква

Джерела

• Кочерга Н. К. О. Д. Засядько: нащадок запорозького гармаша біля витоків теорії ракетної тяги.— Философия и космология 2010: Научно-теоретический сборник / гл. ред. О. А. Базалук / Международное философско-космологическое общество.– Полтава: Полтавський літератор, 2010. — С. 271—280. (рос.)
• Надія Кочерга. Козацький нащадок О. Д. Засядько як засновник ракетного роду військ у Російській імперії (перша половина XIX століття). histpol.pl.ua. История Полтавы. Архів оригіналу за 26 січня 2025. Процитовано 25 березня 2025.
• Никонов В. П. Рождение ракетного оружия. space.com.ua (рос.). Аэрокосмический портал Украины. Архів оригіналу за 11 березня 2007. Процитовано 25 березня 2025.
• Чухліб Тарас. Творець ракетної зброї генерал Засядько // Патріот Батьківщини. — 1991. — № 10. — С. 3-4.
• Чухліб Тарас. Перший український винахідник ракетної зброї // Борисфен. — 1992. — № 12. — С. 22-24.
• Абліцов В. Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті / В. Г. Абліцов. — Київ : КИТ, 2001. — 436 с.
• Никитин Ю. Золотая шпага. — Москва : Эксмо, 2007. — 512 с. — 5000 прим. — ISBN 5-699-19936-5. (рос.)
• Модзалевский В. Малороссийский родословник: в 4 т / В. Л. Модзалевский. — Киев : Тип. Т-ва Г. Л. Фронцкевича и К, 1910. — Т. 2: Е-К. — 720 с. (рос.)
• Соколов В. Огнепоклонники. — Санкт-Петербург : Политехника, 1996. — 69 с. — ISBN 5-7325-0089-8. (рос.)