Засєкін Вадим Олександрович

Засєкін Вадим Олександрович
Засєкін Вадим Олександрович;
Солдат
Загальна інформація
Народження	3 жовтня 1990; Копилля
Смерть	29 серпня 2014 (23 роки); Новокатеринівка
Псевдо	«Джекі Чан»
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Механізовані війська
Формування	51 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України Іловайський котел;
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Засєкін.

Вади́м Олекса́ндрович Засє́кін (нар. 3 жовтня 1990(19901003) — пом. 29 серпня 2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Короткий життєпис

Народився 1990 року в селі Копилля (Маневицький район, Волинська область). Закінчив Копильську 9-річну школу, навчався у Володимир-Волинському агротехнічному коледжі, змушено покинув — захворів батько, ампутували кінцівку, Вадим перебрав господарку. Займався польовими роботами, збирав ягоди й гриби, продавав; на село у справах вивозив батька возом.

У часі війни мобілізований 9 квітня 2014-го. Зателефонували — заклав біля хати садок і з поля пішов у військкомат. Стрілець 51-ї окремої механізованої бригади, розвідник — добре орієнтувався на місцевості, псевдо «Джекі Чан». Стояв на блокпостах біля Сєвєродонецька, Красноармійська, Донецька.

Разом з іншими бійцями 51-ї бригади Вадим намагався на БМП прорватися з оточення під Іловайськом біля села Новокатеринівка — влучив снаряд. Востаннє рідні змогли з ним зв'язатися 28 серпня. Вважався зниклим безвісти.

Був похований у Запоріжжі під номером 3028. Ідентифікований за експертизою ДНК родиною та побратимами. 6 січня 2015 року воїна перепоховали в рідному селі. В останню дорогу проводжали усім селом.

Без сина лишилися батько Олександр Іванович і мама Галина Засєкіни.

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений:

17 липня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно);^[1]
весною 2015 року в Копильській школі відкрито меморіальну дошку Вадимові Засєкіну.
Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» в Києві: секція 3, ряд 3, місце 34
Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня в різні роки внаслідок російської збройної агресії^[2]

Примітки

↑ Указ Президента України від 17 липня 2015 року № 436/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
↑ Ранковий церемоніал вшанування загиблих героїв 29 серпня

Джерела

Засєкін Вадим Олександрович [Архівовано 20 травня 2017 у Wayback Machine.]
«Він був моїми ногами»

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Указ Президента України від 17 липня 2015 року № 436/2015 «Про відзначення державними нагородами України»

[2] Ранковий церемоніал вшанування загиблих героїв 29 серпня

[1]

[2]