Затилюк Олексій Олександрович

Затилюк Олексій Олександрович
Затилюк Олексій Олександрович;
Солдат
Загальна інформація
Народження	18 липня 1990 ; Леніне, Кримська область, Українська РСР, СРСР
Смерть	29 серпня 2014 (24 роки) ; Україна, Донецька область, Червоносільське
Поховання	Міське кладовище № 18 (Харків)d
Псевдо	Бриз
Військова служба
Роки служби	2014
Вид ЗС	МВС
Рід військ	Національна гвардія
Формування	«Донбас»
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Іловайськ;
Командування
	командир відділення
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Олексі́й Олекса́ндрович Затилю́к (18 липня 1990, смт Леніне, Ленінський район, Кримська область, Українська РСР — 29 серпня 2014, с. Червоносільське, Амвросіївський район, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець, солдат резерву Національної гвардії України, доброволець батальйону «Донбас». Псевдо «Бриз», учасник російсько-української війни.

Життєвий шлях

Народився 1990 року в райцентрі Леніне у Криму (на той час — Кримська область УРСР, з 1991 — Автономна Республіка Крим, з 2014 — тимчасово окупована російськими військами).

1997-го разом із родиною переїхав до Харкова. По закінченні Харківської школи № 45 вступив на хімічний факультет Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Навчався малювання у школі мистецтв, захоплювався хімією та астрономією, брав участь у багатьох форумах та турнірах, зокрема міжнародних, студентом тренував шкільну команду з хімії. Також захоплювався подорожами та рольовими іграми за мотивами творів у стилі фентезі (проектів «Ангмарскі війни», «Ейре. Чужа земля» та інших). Після першого курсу перервав навчання в університеті за власним бажанням.

Працював дизайнером на одному з харківських поліграфічних підприємств, займався музикою, малюванням. 2010 року, як член громадської організації «Зелений Фронт», брав участь у захисті харківського парку ім. М. Горького від незаконного знищення зелених насаджень.

Від початку січня 2014 брав безпосередню участь у подіях Революції Гідності на столичному Євромайдані, як волонтер «IT-намету», з лютого долучився до діяльності харківського Євромайдану, приєднався до громадського формування «Громадська самооборона» Київського району Харкова, неодноразово брав участь у патрулюванні та охороні порядку під час масових заходів, зокрема під час виборів Президента України у травні 2014-го.

Після спроби анексії Росією рідного Кримського півострова та розгортання бойових дій на Донбасі вирішив іти на фронт і уклав контракт на військову службу, на початку червня 2014. Призначений командиром відділення 2-го батальйону спеціального призначення «Донбас» Національної гвардії України. Пройшовши підготовку, вирушив у Донецьку область, ніс службу на базі батальйону в Кураховому, біля Курахівської ТЕС. 23 серпня прибув до Іловайська на підкріплення.

29 серпня 2014-го під час відходу з Іловайська російсько-терористичні війська почали розстріл українських сил у «зеленому коридорі». «Газель» автоколони батальйону «Донбас» по дорозі з села Многопілля до Червоносільського зазнала прямого влучання. Під час обстрілу колони з кулеметів Олексій Затилюк дістав смертельне поранення, загинув разом із солдатами Сергієм Джевагою («Серж») та Олексієм Баккою («Детройт»).

Залишились молодша сестра та вітчим. Мати, Наталія Миколаївна Слободянюк, померла від онкологічного захворювання 4 січня 2019 року^[1].

Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих на Краснопільському кладовищі м. Дніпро. 30 вересня 2017 відбулось перепоховання у Харкові, на Алеї героїв АТО міського вісімнадцятого цвинтаря^[2].

Нагороди і вшанування пам'яті

орден «За мужність» 3 ступеня (посмертно, 22 січня 2018)^[3]
17 травня 2018 року на фасаді рідної школи 45 у місті Харкові було відкрито меморіальну дошку.

https://www.city.kharkov.ua/uk/news/-38782.html [Архівовано 23 січня 2022 у Wayback Machine.]

Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 8, місце 14
Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня в різні роки внаслідок російської збройної агресії^[4]
Іловайський Хрест (посмертно)

Див. також

Примітки

↑ Стало відомо про смерть мами українського героя, який загинув в боях за Іловайськ: фото [Архівовано 9 січня 2019 у Wayback Machine.] // «Апостроф», 5 січня 2019
↑ Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Архів оригіналу за 30 серпня 2016. Процитовано 17 грудня 2019.
↑ Указ Президента України від 22 січня 2018 року № 12/2018 «Про відзначення державними нагородами України»
↑ Ранковий церемоніал вшанування загиблих героїв 29 серпня

Джерела

Затилюк Олексій Олександрович [Архівовано 30 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
Про кримчан, які загинули за Україну [Архівовано 29 вересня 2017 у Wayback Machine.] // «Крим. Реалії», 29 серпня 2016.
Сергій Коваленко. Про двох полеглих патріотів, які незабаром повернуться додому [Архівовано 29 вересня 2017 у Wayback Machine.] // Блоги на «Цензор.нет», 28 вересня 2017.
У Харкові перепоховали тіло 24-річного бійця АТО, якого вважали зниклим безвісти [Архівовано 1 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // 5 канал, 30 вересня 2017.

[1] Стало відомо про смерть мами українського героя, який загинув в боях за Іловайськ: фото [Архівовано 9 січня 2019 у Wayback Machine.] // «Апостроф», 5 січня 2019

[2] Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Архів оригіналу за 30 серпня 2016. Процитовано 17 грудня 2019.

[3] Указ Президента України від 22 січня 2018 року № 12/2018 «Про відзначення державними нагородами України»

[4] Ранковий церемоніал вшанування загиблих героїв 29 серпня

[1]

[2]

[3]

[4]