Затиркевич Іван Олександрович
| Затиркевич Іван Олександрович | |
|---|---|
| Народився | 23 березня 1829 Прилуки, Полтавська губернія, Малоросійське генерал-губернаторство, Російська імперія або Болотниця, Великобубнівський район, Роменська округа, СРСР |
| Помер | 26 липня 1902 (73 роки) Болотниця, Великобубнівський район, Роменська округа, СРСР |
| Діяльність | письменник, військовий |
| Військове звання | полковник |
| Діти | Дмитро Затиркевич |
Затиркевич Іван Олександрович (нар. 11 (23) березня 1829, Прилуки[1], за іншими даними — село Болотниця[2], тепер Чернігівської області — 13 (26) липня 1902, село Болотниця) — український письменник.
Навчався у 1844—1851 роках на юридичному відділі Ніжинського ліцею, був військовослужбовцем, вийшов у відставку полковником. Один з організаторів урочистої зустрічі 3 травня 1861 в Орлі траурної процесії під час перевезення тіла Т. Шевченка до України.[2]
Друкуватися почав у 1844 році. Літературна спадщина Затиркевича складається з віршів і оповідань українською мовою та кількох віршів російською мовою, що являють собою переважно віршовані і прозові обробки народних переказів, казок і анекдотів.
- Затиркевич І., Затиркевич Д. Твори. — Бібліотека альманаху «Вітряк». Вип. 18 / упоряд. і комент.: Михед П. В., Стребкова І. О., автор і упорядник проєкту Іван Забіяка. — Ніжин : ФОП Лук'яненко В. В., ТПК «Орхідея», 2020. — 116 с. — (Серія: Художньо-публіцистична. Вип. 2) — ISBN 978-617-7609-45-1.
- ↑ Затиркевич Іван Олександрович. // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985. — Т. 4. — 1979.
- ↑ а б Кутинський Михайло. Некрополь України. // Дніпро. — № 11—12, 1991. С. 248.
