Затор льоду

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Зат́ор ль́оду — явище льодового режиму річки в період замерзання, що позначається нагромадженням крижин під час льодоходу в вузьких місцях. Буває найчастіше під час весняного льодоходу, але відмічається і восени. Часто буває причиною льодоставу. При заторі, як і при зажорі, вище по течії, від місця його утворення спостерігається підйом, а нижче — зниження рівня води.

Див. також

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  1. Клименко В. Г. Загальна гідрологія: Навчальний посібник для студентів. — Харків: вида-во ХНУ, 2008. — 144 c

Посилання

[ред. | ред. код]

Pazynych V. Influence of ice jams on the formation of floodplain sand shapes. shapes[1]