Звичайна шерстиста мавпа
| Lagothrix lagothricha | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Lagothrix lagothricha Humboldt, 1812 | ||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Звичайна шерстиста мавпа, коричнева шерстиста мавпа або шерстиста мавпа Гумбольдта [1] ( Lagothrix lagothricha ) — шерстиста мавпа з Колумбії, Еквадору, Перу, Болівії, Бразилії та Венесуели. Живе групами від двох до 70 особин, зазвичай розбиваючись на менші підгрупи під час годівлі.
Систематика звичайної шерстистої мавпи все ще обговорюється. Дослідження 2014 року показало, що рід Lagothrix складається лише з двох видів: L. lagothrica та L. flavicauda, причому L. lagothrica містить п’ять підвидів. Результати цього дослідження були використані Американським товариством маммалогів і Червоним списком МСОП.[2] [3] [4]
Відомі підвиди:[4]
- Сіра шерстиста мавпа, L. l. cana
- Звичайна шерстиста мавпа, L. l. lagothrica (типовий підвид)
- Колумбійська шерстиста мавпа, L. l. lugens
- Срібляста шерстиста мавпа, L. l. поеппігії
- Перуанська шерстиста мавпа, L. l. tschudii
Звичайні шерстисті мавпи — це порівняно, з більшістю інших приматів, великі мавпи, що живуть на деревах. Довжина тіла 40 - 60 см, довжина хвоста від 55 до 75 см, вага від 5,5 до 8,9 кг. Всупереч своїй назві, вони також можуть бути коричневого, сірого або чорного відтінків. Обличчя без шерсті, як правило, чорне. Більшість самців шерстистих мавп більші за самиць і мають більші ікла. Звичайні шерстисті мавпи ведуть денний спосіб життя.[5]
Звичайна шерстиста мавпа поширена у верхній частині басейну Амазонки в Південній Америці, від Ріо-Тапахос у Бразилії до східного Перу, Еквадору та Колумбії, з розпорошеними популяціями на північ до Венесуели. Раніше вони також зустрічалися в Болівії, однак, ймовірно, вони були винищені мисливцями.[5] [6]
Звичайні шерстисті мавпи всеїдні, але в основному надають перевагу плодам з великим вмістом цукру і низьким вмістом жирів.[7] Особливо вони полюбляють фрукти з сімейств Fabaceae (бобові), Moraceae (інжир), Convolvulaceae і Sapotaceae.[8] У періоди дефіциту фруктів переважно харчуються листям та комахами. Самки з малюками, як правило, їдять більше листя, швидше за все тому, що листя містить більше білка, який допомагає самиці виробляти більше молока.[9] Також помічено, що молоді мавпи їдять більше членистоногих, ніж інші члени групи.[10]
Мавпи цього виду витрачають багато часу на пошуки їжі, долаючи приблизно 2 км на добу.[10] [8] Було виявлено, що самки з потомством були більш ефективними у добуванні їжі, ніж молодняк і дорослі самці. Конкуренція під час годівлі призводить до відтіснення молодих особин від дерев з фруктами, дорослими самцями та самками з потомством. Через це молоді особини більше харчуються членистоногими та листям.[10]
Зустрічаються в тропічних лісах, зазвичай у кронах найвищих дерев, хоча їх також можна знайти в чагарнику.[11] У певні сезони групи часто потрапляють у затоплені ліси через більшу концентрацію в них плодових дерев.
МСОП класифікує звичайну шерстисту мавпу як вразливий вид. Чисельність виду постійно скорочується по всьому ареалі, у тому числі і на охоронюваних територіях.[12]
Діяльність людини є найбільшою загрозою для цього виду, зокрема будівництво нових автомагістралей через амазонські ліси та пов’язане з цим збільшення активності людини, такою як вирубка лісів. Дороги відкривають доступ до лісів, сприяючи збільшенню полювання та допомагаючи людям заселяти нові території. Полювання в основному здійснюється корінними громадами. Великі розміри роблять коричневу шерстисту мавпу дуже бажаною здобиччю для мисливців. [13] Окремі особини також можуть продаватися на місці як домашні тварини.[14] Дитинчат можна продати приблизно за 80 доларів США.[13] Зменшення популяції шерстистих мавп може мати широкий вплив на екосистему через їхню функцію розповсюджувачів насіння.
- ↑ Groves, C.P. (2005). Wilson, D.E.; Reeder, D.M. (ред.). Mammal Species of the World: A Taxonomic and Geographic Reference (вид. 3rd). Baltimore: Johns Hopkins University Press. с. 152. ISBN 0-801-88221-4. OCLC 62265494.
- ↑ ITIS - Report: Lagothrix. www.itis.gov. Процитовано 20 листопада 2021.
- ↑ Database, Mammal Diversity (6 листопада 2021), Mammal Diversity Database, doi:10.5281/zenodo.5651212, процитовано 20 листопада 2021
- ↑ а б Ruiz-García, Manuel; Pinedo-Castro, Myreya; Shostell, Joseph Mark (1 жовтня 2014). How many genera and species of woolly monkeys (Atelidae, Platyrrhine, Primates) are there? The first molecular analysis of Lagothrix flavicauda, an endemic Peruvian primate species. Molecular Phylogenetics and Evolution (англ.). 79: 179—198. doi:10.1016/j.ympev.2014.05.034. ISSN 1055-7903. PMID 24931730.
- ↑ а б Common woolly monkey videos, photos and facts - Lagothrix lagotricha. ARKive (брит.). Архів оригіналу за 22 лютого 2017. Процитовано 21 лютого 2017.
- ↑ Group), Sam Shanee (Neotropical Primate Conservation / IUCN SSC Primate Specialist; Mourthé, Ítalo; Muniz, Camilla Crispim; Moscoso, Paola; Torre, Stella de la; Stevenson, Pablo R.; Link, Andrés; Ravetta, André Luis; Urbani, Bernardo (16 березня 2020). IUCN Red List of Threatened Species: Lagothrix lagothricha. IUCN Red List of Threatened Species.
- ↑ Primate Factsheets: Woolly monkey (Lagothrix) Taxonomy, Morphology, & Ecology. pin.primate.wisc.edu (англ.). Процитовано 21 лютого 2017.
- ↑ а б Stevenson, P (2004). Fruit choice by woolly monkeys in Tinigua National Park, Colombia. International Journal of Primatology. 25 (2): 367—381. doi:10.1023/b:ijop.0000019157.35464.a0.
- ↑ Gonzalez, M.; Clavijo, L.; Betancur, J. & Stevenson, P.R. (2016). Fruits eaten by woolly monkeys (lagothrix lagothricha) at local and regional scales. Primates. 57 (2): 241—251. doi:10.1007/s10329-016-0524-4. PMID 26910234.
- ↑ а б в Ange-van Heugten, K.; Timmer, S.; Jansen, W.L.; Verstegen, M.W.A. (2008). Nutritional and health status of woolly monkeys. International Journal of Primatology. 29: 183—194. doi:10.1007/s10764-008-9233-1.
- ↑ BBC Nature - Common woolly monkey videos, news and facts. Архів оригіналу за 19 березня 2017. Процитовано 21 лютого 2017.
- ↑ Stevenson, P. R.; Guzmán, D. C.; Defler, T. R. (2010). Conservation of Colombian primates: an analysis of published research. Tropical Conservation Science. 3: 45—62. doi:10.1177/194008291000300105.
- ↑ а б Peres, C. A. (1991). Humboldt's woolly monkeys decimated by hunting in Amazonia. Oryx. 25 (2): 89—95. doi:10.1017/S0030605300035122.
- ↑ Defler, Thomas Richard (2010). Historia natural de los primates colombianos. Universidad Nacional de Colombia, Sede Bogotá, Facultad de Ciencias, Departamento de Biología.