Зейкан Іван Олексійович
| Зейкан Іван Олексійович | |
|---|---|
| Народився | 1670 Карачин, Уґоча, Угорське королівство, Габсбурзька монархія |
| Помер | 1739 Карачин, Уґоча, Угорське королівство, Габсбурзька монархія |
| Країна |  Угорщина Російська імперія |
| Діяльність | дипломат |
Іва́н Олексі́йович Зе́йкан (прибл. 1670, Карачин, Угоча, Угорщина, Австрійська монархія — 1739, Карачин, Угоча, Угорщина, Австрійська монархія) — закарпатський дипломат, письменник, педагог. Учасник Великого посольства московського царя Петра I, вихователь його онука Петра II.
Іван Зейкан народився близько 1670 року в селі Карачин в комітаті Угоча (нині — Берегівський район Закарпатської області). За іншими даними, місцем народження Зейкана було село Імстичово[1]. Походив з дворянського роду Зейканів, був родичем мукачівського греко-католицького єпископа Йоаникія[2].
Освіту здобував у Сату-Маре та Львові, де опанував латину. Пізніше навчався в Регенсбурзі, у 1695—1696 роках — у Карловому університеті в Празі, а в 1697—1698 роках — у Відні. Під час навчання у Відні, столиці монархії Габсбургів, Зейкана найняли перекладачем з латини у Великому посольстві московського царя Петра I. 1699 року Зейкан перебував як перекладач на переговорах у Карловицях разом із російським дипломатом Прокофієм Возніциним.
З 1702 року Зейкан проживав у Москві. У 1708—1721 роках Зейкан за наказом царя Петра I був учителем і наставником його двоюрідних братів — Івана та Олександра Львовичів Наришкіних. Зейкан супроводжував їх під час навчання у Європі, зокрема у Франції, Великій Британії, Нідерландах.
1723 року імператор Петро I призначив Зейкана учителем свого онука Петра Олексійовича — майбутнього імператора Петра II. Попри небажання Зейкана служити на такій посаді та намагання відмовитися, що викликало гнів імператора, йому довелося навчати царевича[3]. Також цар доручив Зейкану перекласти латиною «Журнал», ведений ним під час Північної війни, однак переклад не був реалізований.
Під час правління імператриці Катерини I у 1725—1727 роках Зейкан залишався вчителем царевича Петра, однак його головним наставником став Андрій Остерман. Після смерті імператриці та зміни правлячих еліт Зейкана заарештували й вислали з Росії, а майно конфіскували. Сподвижник Петра I, князь Олександр Меншиков, безуспішно намагався повернути Зейкана до імператорського двору, утім сам був заарештований і висланий того ж року.
1738 року Зейкан здійснив спробу повернутися до Російської імперії, однак отримав заборону від австрійської влади.
Помер у Карачині 1739 року.
Мав двох синів, що проживали разом з ним у Росії. Перед висланням з імперії в 1727 році Зейкан відправив їх разом із накопиченими скарбами на батьківщину. Там коштовності передали Дмитру Рацу, брату дружини Зейкана, після чого вони безслідно зникли. За припущенням істориків, ці кошти Рац використав для будівництва Мукачівського монастиря. З метою повернути в Раца вивезене з Росії майно Зейкан подав позов до королівського суду, однак розгляд припинився через його смерть. 1772 року онук Зейкана Георг намагався знайти втрачені скарби діда у Санкт-Петербурзі.
- ↑ Данилюк Д. Д. Історія Закарпаття : навч. посіб / Д. Д. Данилюк ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Держ. вищий навч. заклад «Ужгород. нац. ун-т», Іст. ф-т, Каф. історії України ; вип. ред. та покажч. Л. Ільченко. — Ужгород : Вид-во В. Падяка, 2013. — С. 106.
- ↑ Добра Д. Зейкани із Імстичова : [історія родоводу] // Старий Замок. Паланок. — 2007. – 11–17 жовт. — С. 9.
- ↑ Міщанин В. «Історія Закарпаття» для учнів шкіл і студентів вузів: Рец. на кн.: Данилюк Д. Історія Закарпаття: Навч. посіб.-Ужгород: Вид-во В.Падяка, 2013.- 304 с.; 16 кольор. вкл. / відп. за вип. С. Федака // Науковий вісник Ужгородського університету : Серія: Історія. — Ужгород : Говерла, 2014. Архівовано з джерела 19 квітня 2022. Процитовано 2024-08-25.
- Алмашій М. Славний, та маловідомий для загалу : до 270-річчя з дня смерті Івана Олексійовича Зейкана : [культ. діяч Закарпаття] // Карпатська правда. — 2009. – № 11-12 (черв.). — С. 8.
- Видатні освітні постаті XVIII – початку XIX століття. — Ужгород : Карпати, 2009. — С. 97-98.
- Данилюк Д. Д. Історія Закарпаття в бібліографіях і портретах (з давніх часів до початку ХХ ст.) / УжДУ. — Ужгород : ВАТ «Патент», 1997. — 289 с.
- Задорожний В. Іван Зейкан та його діяльність у Росії : [закарпат. вчен.] // Календар «Просвіти» на 2004 рік. — Ужгород : Закарпат. край. т-во «Просвіти», 2004. — С. 106-109.
- Павленко Г.В. Діячі історії, науки і культури Закарпаття. Малий енциклопедичний словник. — Ужгород, 1999. — С. 100–101. — ISBN 966-7242-10-2.
- Поп Иван. Энциклопедия Подкарпатской Руси / Карпато-русский Этнологический Исследовательский Центр США / Ред. рус. текста М.Шабак; Ред. англ. текста К. А. Шабак; Ред, чеш., слов., гюльск., болг. текстов Д.Поп; Ред. изд-ва и укр, текста к.ф.н. В. Падяк. — Ужгород : Изд-во Б.Падяка, 2001. — С. 181. (рос.)
- Поп І. Зейкан Іван // Енциклопедія історії та культури карпатських русинів / Укладачі Маґочій П. Р., Поп І. — Ужгород : Вид-во В. Падяка, 2010. — С. 243. — ISBN 978-966-387-044-1.
- Федака С. Іван Олексійович Зейкан : 265-річчя від дня смерті культурно-освітнього діяча Закарпаття (1670-1739) / ЗОУНБ ; автор-складач Т. Васильєва // Календар краєзнавчих пам’ятних дат на 2004 рік : рек. бібліогр. посіб.. — Ужгород : Вид-во В. Падяка, 2003. — С. 118-120.
