Зеніна Алла Миколаївна

Зеніна Алла Миколаївна
Зеніна Алла Миколаївна
Народилася	3 жовтня 1930 ; Лучинець
Померла	23 червня 1988 (57 років) ; Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР
Діяльність	історикиня
Alma mater	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Заклад	ХНУ ім. В. Н. Каразіна; Інститут історії України НАН України
Науковий ступінь	кандидат історичних наук
Нагороди

Алла Миколаївна Зеніна (нар. 3 жовтня 1930, Лучинець — пом. 23 червня 1988, Київ) — український історик, кандидат історичних наук з 1970 року, лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (за 1984 рік)^[1].

Біографія

Народилася 3 жовтня 1930 року в селі Лучинцях (нині Могилів-Подільський район Вінницької області, Україна) в сім'ї службовців. 1953 року закінчила історичний факультет Харківського університету, 1956 року — аспірантуру цього університету. Від 1956 року — викладач кафедри історії КПРС Харківського університету. У 1958–1960 роках — викладач Південносахалінського університету марксизму-ленінізму, у 1960–1966 роках — викладач, у 1966–1972 роках — старший викладач кафедри історії КПРС Харківського університету. В Інституті історії АН УРСР: від 1973 року — молодший науковий співробітник, від 1976 року — старший науковий співробітник відділу історії дружби народів СРСР. Від 1985 року — на пенсії.

Померла в Києві 23 червня 1988 року.

Наукова діяльність

Досліджувала проблеми історії УСРР—УРСР, взаємозв'язки українського народу з російським, білоруським і молдовським народами. Брала участь у написанні колективних праць:

«Великий советский народ» (1976);
«Нерушимая дружба украинского и белорусского народов» (1978);
«Історія Української РСР» (1979, том 8, книга 2);
«Нерушимая дружба украинского и молдавского народов в период социализма» (1980);
«Дружба и братство украинского и русского народов» (1982, книга 2) та інших.

Автор монографії «Боевое содружество советских партизан в годы Великой Отечественной войны 1941–1944» (Київ, 1985).

Примітки

↑ За цикл робіт «Історичні зв'язки і дружба російського, українського, білоруського та молдавського народів у братньому союзі народів СРСР». Архів оригіналу за 7 травня 2016. Процитовано 31 травня 2013.

Література

Скаба А. Д. Фундаментальні дослідження з історії. «Вісті АН УРСР», 1985, № 5;
Вчені Академії наук України — лауреати Державних премій УРСР в галузі науки і техніки 1984 року. Там само;
Вчені Інституту історії України: Біобібліографічний довідник. Серія «Українські історики», випуск 1. Київ, 1996 [Архівовано 18 лютого 2022 у Wayback Machine.];
Г. С. Брега. Енциклопедія історії України: том 3: Е-Й / Редколегія: В. А. Смолій (голова) та інші. НАН України. Інститут історії України. — Київ: Видавництво «Наукова думка», 2005. — 672 с.: іл. [Архівовано 3 квітня 2013 у Wayback Machine.]

Біографії Історія України Київ

[1] За цикл робіт «Історичні зв'язки і дружба російського, українського, білоруського та молдавського народів у братньому союзі народів СРСР». Архів оригіналу за 7 травня 2016. Процитовано 31 травня 2013.

[1]